Розділ «Прокляття»

— Любимо!

— Лю-би-мо! Лю-би-мо!

— Всім серцем!

Полум’я навколо мага налилося темним багрянцем.

— Брешете! І тому — проклинаю втретє! Відтепер, тільки-но прийде Гур’їв день, перший від початку осені — жоден із вас не переживе цього дня, жоден не застане нового світанку, якщо в серце його не зазеленіє хоч маленький паросток любові! Не полюбите, то в гріб ляжете! Зрозуміли, марнослови?

— Зрозуміли...

Ясні Завусениці перевернулися з боку на бік.

— Бач, зараза...

— Теж мені, прокляв!..

— Та в нас любові, якщо хочеш знати — на сто років життя!

Пізніше багато з них піднялися на пагорб: глянути, що так як.

Бузина згоріла дощенту.

До кінця літа прокляття бурлаки було незмінним приводом для жартів. Про нього й не згадували. Так-так, ніякої помилки! При зустрічі два чесних яснозавусенці, обговорюючи отелення корів або врожай проса, рано чи пізно скочувалися до сакраментального:

— А прокляття?

— Яке?

— Оте!

— Та я про нього давно забув!

— І я забув!

— Ще мені про всяку дурню пам’ятати!

— Ага! А отой чарівник — дурень!