Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Обличчя Басмача лишалося незворушним.

— А я? — Петруня, здавалося, зараз почне рюмсати.

— Дяді добрі! — Басмач нарешті вирішив узяти участь у розмові. — Скільки я скажу — стільки й отримаєш. На твоєму місці я б мовчав у ганчірку. Все зрозумів?

Петруня замовк і вмостився на краю канапи з виглядом сироти.

— До завтра всі сидимо тут. Завтра ділимо — і хто куди, — тон Басмача виключав будь-які дискусії.

— Я б не затримувався у цій квартирі, — Стас таки ризикнув заперечити. — Раптом цей ображений все ж вирішить на нас когось нацькувати… Можемо податися в одне місце. Тут недалеко. Господарі на Польщу поїхали, мені ключа лишили, рибок годувати… Якщо є потреба триматися купи до завтра…

— Є! — відрубав Басмач.

Гогу зовсім не хвилювало, чому є така потреба. Петруня відтепер боявся навіть дихнути зайвий раз. Шевель не ризикнув щось питати — все одно з ним не рахуватимуться. Стас мовчки погодився — очиці Басмача даремно не блищать.

Їхали машиною Шевеля. По дорозі зробили гак, заїхали на вокзал. Щоб не зачіпати відвойованих грошей, скинулися, в кого скільки було, і послали Петруню за горілкою та закускою. На вокзалі завжди є, шукати особливо не треба, а відсвяткувати успіх операції — закон…

Ольга Соломіна нервово міряла кроками квартиру, смалила цигарку за цигаркою, лишаючи недопалки де попало. Дзвінок у двері застав її у спальні. Рвонулася відчиняти. Найменше вона чекала на Юрія Івановича Баскіна.

Вона відсахнулася від дверей, немов побачила гримучу змію.

— Ти одна? — швидко запитав Баскін.

Ольга кивнула.

— Що з тобою? Чого ти перелякана?

— Мабуть, я такий страшний, — висловив припущення Караваєв, що увійшов до передпокою слідом за Баскіним.

— Вибач… Я не чекала тебе сьогодні… Та ще й з гостями… Я подумала — щось сталося… Ти ніколи без попередження…

— Познайомся, Олю. Це мій…

— …колега! — закінчив фразу Караваєв. — Мені б хотілося, щоб ви називали мене Віктором, якщо це не знітить вас і я не буду виглядати старим кокетливим казановою.

Ольга механічно простягнула руку. Караваєв торкнувся тильного боку її долоні губами.

— Старі казанови саме так і поводяться, — зазначила Ольга. — Зараз вважається піжонством цілувати руку жінкам.