Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Відчиніть, — порадив Караваєв. — Комусь припекло.

Подзвонили ще раз.

Ольга поставила чашку і пішла відчиняти.

— Якщо шукають мене — могли зателефонувати. Я лишив вашим людям номер, — пробурмотів Баскін.

— Ходімте зустрінемо гостей. — Караваєв підвівся.

Сталося те, чого так боялася Ольга Соломіна. До квартири не увійшов — ввалився Олег Баскін.

— Господи, — промовила Ольга, побачивши його розбите обличчя.

— Олег? — до нього поспішав здивований Юрій Іванович. — Чому? Що з тобою? Що сталося?

— Що тут відбувається? — Караваєв готувався до чого завгодно, тільки такого повороту подій він не передбачав.

Олег вже не злився на Стаса, не горів бажанням помститися. Навпаки, був дуже щасливий, що при ньому немає грошей. Одразу здогадався, що за людина поряд з батьком. Вляпатися можна було елементарно. А швидко прорахували варіанти, швидко…

— Хто це? — вказівний палець Караваєва витягнувся в бік Олега.

— Мій син. Олег. Юрійович, — коротко відповів Баскін.

— А…

— Його не було тут… У місті… Він у справах їздив до Києва. Вікторе Сергійовичу, даю вам слово честі, він не в курсі.

Олег переводив погляд з батька на Караваєва.

— Я нічого не розумію…

— Ради бога, що з тобою?

— Дурна історія. На шосе, прямо на в’їзді у місто, якась дівуля голосувала, я, придурок, зупинився… З нею були ще троє, пацанва, років по шістнадцять-сімнадцять…

— З огляду на нинішні часи це вже не пацанва, — зауважив Караваєв.

— Згоден, — кивнув Олег. — Змусили їхати на Хімічку…