Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Вибачте за поганий тон, але пролетарського потискування руки ви від мене не дочекаєтеся.

— Олю, звари нам кави, — попросив Баскін.

Ольга кивнула і зникла на кухні. Чоловіки пройшли до зали.

— Вона нервує, — відзначив Караваєв.

— Я завжди попереджаю, коли прийду. Більше того — я дзвонив сьогодні і сказав, щоб не чекала. І звичайно не змінюю своїх намірів. Вона цілком може виглядати схвильованою…

— Може, — легко погодився Караваєв. — Тут можна палити?

— Ні. На балконі можна…

Ольга подала каву через десять хвилин. Весь час, поки вона розливала її в чашки, її погляд ковзав по циферблату наручного годинника.

— Ви поспішаєте? Ми невчасно? — спитав Караваєв.

— Ні-ні, все гаразд. — Ольга зашарілася. Цей дотошний і спостережливий дядько виводив її з рівноваги. — Так що сталося?

— Олю, — обережно почав Баскін. — Пам’ятаєш, ми говорили з тобою про одну мою справу?

— Ти часто говориш про свої справи. Це іноді набридає. Що ти маєш на увазі?

— Я тобі якось натякнув… Ну, про справу, яка принесе не один мільйон… Ти навіть зацікавилась, взялася гадати на картах — братися чи ні…

— У тебе завжди грандіозні плани…

— Цікаво, що сказали карти? — втрутився Караваєв.

— Лягли вдало, — знічено відповів Баскін.

Караваєв спостерігав за обома. Дівчинка непогано тримається, але вистачить її ненадовго: до таких ігор вона не звикла. Баскін хвилюється не менше за неї, не розуміє ще до кінця, що ця лапонька допомогла їм завалити всю справу. Не хоче розуміти…

У двері подзвонили несподівано і наполегливо. Ольга мало не впустила чашку.

— Хто це? Ти когось чекаєш? — швидко запитав Баскін.

Ольга розгублено замотала головою.