Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Горе у дівки, а ти ще тут зі своїми запитаннями!

— Міліція називається! Вас по одному вбивати будуть, а ви, замість того, щоб бандитів ловити, на мізки вдовам капаєте!

— Чого ж ти раніше не вберіг людину!

— Розігнати вас до такої матері! Дармоїди! Дурні!

— Ану йди звідси, давай, не до тебе тут!

Сухенька, горбоноса стара застрибала навколо Бриля, штовхаючи його в груди і в боки.

— Та замовкніть ви! — гаркнув Бриль.

З верхнього поверху спустилася жінка з паруючою металевою коробочкою для кип’ятіння шприців. Безцеремонно штовхнувши плечем Бриля, вона пропхалася до плачучої.

— Відвернися, кобель, — верескнула агресивна стара.

Тяжко зітхнувши, Бриль підкорився.

Сувора жінка зробила ін’єкцію, прибрала інструменти і сказала, дивлячись кудись повз капітана:

— Вона зараз заспокоїться. Зможете побалакати. Тільки обережно: нерви в неї зараз нікудишні.

Молода вдова Ковальчука справді потроху заспокоювалася. Сусідка-лікарка, буркочучи щось собі під ніс, вийшла з кімнати, решта жінок пішла за нею, лишивши капітана наодинці з вдовою.

— Як тебе звати? — запитав Бриль.

— Ніна, — вона продовжувала схлипувати. — Чого тобі від мене треба?

— Я вже запитував, — терпляче пояснив Бриль. — До Василя хтось приходив останнім часом?

— До нього щодня ходять… Спокою не дають…

— Ти всіх його приятелів знаєш?

Вона кивнула і витерла вологе від сліз обличчя хусткою.

— А незнайомих гостей не було?