Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Я за ними не слідкую!

— І Василь останнім часом поводив себе як завжди? Нічого підозрілого?

— Як це «підозрілого»? Що я повинна підозрювати?

Справді, ідіотське запитання. Але сержант Ковальчук чомусь опинився сьогодні вранці на тому проклятому полі брані…

— Де живуть твої батьки, Ніно?

— Це ще навіщо? — здивувалася вона і шморгнула носом. — У Пашківці. А його батьки у Мухівці, у сусідньому селі…

Треба визначити по карті, де це. Здається, Пухівський район. А на Пухів треба їхати зовсім у протилежний бік.

— Василь не збирався сьогодні додому або до тещі?

— Hi, — вона вже зовсім заспокоїлася і насторожено дивилася на Бриля.

— А взагалі, ви часто додому їздили?

— Десь раз на два тижні. Вася машину брав, і ми їздили. За картоплею, м’ясом, овочами… Сам знаєш, як воно. У самого, може, батьки в селі…

— Ні, мої міські, корінні. — Бриль знову зітхнув. — Сьогодні Вася Ковальчук взяв службового «газика». Сказав, що збирається до тещі: захворіла, терміново треба везти дефіцитні ліки. Він часто просив машину, тому ніхто нічого не запідозрив. З села завжди повертався з могоричем, так що машину дали охоче.

Ніна вибухнула істерикою так несподівано, що Бриль здригнувся. Він незграбно спробував заспокоїти її, але молода жінка відштовхнула його. Все спочатку…

— Ну, охолов, чи як?

Стас сів навпочіпки перед Олегом. Обидва тяжко дихали, тільки Олег постраждав серйозніше і почував себе не найкраще.

— Козли, — говорити Олегові було боляче, він сплюнув криваву слину. — І я козел… Зв’язався з вами, тварюками такими…

Петруня відважив йому копняка по ребрах, активно завойовуючи собі помилування. Взагалі, під час бійки він був найактивнішим.

Якщо це, звичайно, можна назвати бійкою. Коли Олегові заявили, що його частка буде найменшою, він рвучко замахнувся стільцем. Стас не вберіг голови і тепер періодично обмацував гулю. Басмач кинувся в атаку, Петруня підтримав його, Гога відскочив у куток — рука боліла, та й не було особливої потреби в його втручанні, троє впораються з одним, бо Шевель принципово дотримувався нейтралітету. Олег був тренованою людиною, але надовго його не вистачило: троє все ж таки взяли гору.

— Тобі мало? — запитав Стас. — А то нам недовго повторити…

— Ми вас з Шефом запросто могли б тут замочити. Заслужили, падлюки, — озвався Басмач. — Хотіли ж з вами по-людськи.