Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Сто кусків на двох з Шевелем — по-людськи? — Олег знову сплюнув кров.

— Основну роботу зробили ми: я, Гога і мусор покійний. Йому ці бабки ні до чого. А ви на пару хотіли нас обдурити. За це карають.

— А хто вас, козли, на гроші навів? Дід Бабай?

— Все, тему закрили! — Стас зрозумів, що краще триматися лінії, обраної Басмачем, — той затявся забрати гроші собі і знищить кожного, хто стане на перешкоді. — Ми справді хотіли домовитися, як люди.

— Краще вбий мене зараз, мудило. — Олег черговий раз сплюнув. — Ти ж боїшся, що я на вас мисливців нацькую. Не думай, що я вас забуду!

Петруня знову копнув Олега.

— Досить! — гаркнув Стас. — Он приятель твій мовчки стоїть — з усім згоден. Та й тобі діватися нема куди, мовчатимеш. До татка побіжиш і розповіси, як вирішив його пограбувати, а погані хлопці гроші забрали? Думаєш, пробачить?

Олег промовчав. Помститися в такий спосіб можна, якби справа стосувалася лише самого Баскіна. Інші зацікавлені особи не дозволять батькові пробачити синові…

А Шевель і далі не втручався в розмову. Він міркував тверезо і вирішив не втратити хоча б малесенького шматочка з пирога.

— Заспокоївся? — тепер Олега копнув Басмач.

— Щоб вас удавило цими бабками, — приречено мовив той.

— От і добре. Поки ми дозволяємо — вставай і шуруй звідси. Не думаю, що ти будеш всюди язиком плескати.

Стас простягнув Олегові руку, щоб допомогти підвестися, але його допомогою знехтували — Олег підвівся сам і поплентався до ванної.

— Прикиньте, скільки на трьох лишилося! — вигукнув Басмач.

— А я? — ображено заскиглив Петруня.

Його, здавалося, ніхто не помічав.

— Що робимо далі? — нарешті подав голос Шевель.

— Сидимо тут, — заявив Стас. — Нехай хоч трохи вляжеться шум. Думаю, менти вже бігають, мов скипидаром намазані. Ми поки тримаємося разом.

— Це ти сам вирішив?

— А хлопці згодні зі мною. — Потилицею Стас відчував пронизливий погляд Басмача.