— Нам же історія потрібна з цих зйомок! За пригоди з Кольцовою добре заплатять, це я вам точно кажу! До того ж, драма: підступні тевтони хочуть викрасти акторку!
— Для чого? — кривлюся я.
— Щоб залякати імперію!
— Та дурниці. Де тевтони, а де Київ!
— Так усюди їхні агенти є! Шпигуни! Чи ви газет не читаєте? — дивується граф.
— Перед Японською війною також про шпигунів у Києві тільки й балакали, багатьох людей арештували, але виявилося, що серед них жодного шпигуна, — нагадую я.
— Ну, добре, то, може, у вас якась краща історія є? — дратується Маєвський, якому не сподобалося, що його за стіл з Кольцовою не запросили.
— Поки немає.
— Але ж вона потрібна нам!
— Ну, графе, вигадувати я нічого не буду. Як щось трапиться, то трапиться.
— Іване Карповичу, але ж журнали вимагають! У нас запасів уже не залишилося!
— Чого ж ні? Сім оповідок моїх уже котрий місяць пилюжаться. Я коли ще написав, а ви досі їх не обробили.
— Та якось натхнення не було, — зітхає граф.
— Пили б ви менше, бо он зараз знов тепленькі.
— А як мені не пити, якщо сумую я? — Маєвський робить трагічний вираз обличчя, за яким обов’язково піде багато разів уже повторений плач про те, на кого він життя і талант свій загубив, підняв із бруду в люди, зробив зіркою імперії, а сам залишився в тіні.
Махнув рукою я і пішов, щоб цього не слухати. Бо завжди вважав, що як погано тобі так, живи інакше, а як тільки скиглити й нічого не робити, то це дивно якось. Прийшов на майданчик, сів у кутку, відчував на собі невдоволені погляди Мефодія, який до мене більше не підходив, тільки дивився час від часу гнівно. Натомість поруч присів Анатоль Куйбіда, який захоплювався всіма діями режисера Плумпе.
— Ох, Іване Карповичу, талант є талант! Яка впевненість у людини!
— Впевненість нічого не значить. Коли я в армії служив, у Туркестані, так у нас був командир полку, такий впевнений, що хоч ту впевненість у клунок згрібай. Якось на маневрах завів полк у гори, заблукав, йому б відступити, а він такий упевнений, що далі пішов. Багато народу поморозив, багато на льодяних стежках гірських розбилося, скандал виник, потрапив він під суд. Ледь відкупився, але залишився таким самим упевненим.
— Ні, тут інший випадок, цей Плумпе справді талановитий! І кіно це буде незвичайне!
— Чим?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга: Від постаменту до ешафоту“ на сторінці 127. Приємного читання.