Розділ «Місто коханців на Кара-Денізі Повість»

Коло шиї аркан в'ється,

По ногах ланцюг б'ється…

П'ять версій того, що було потім…

Швидко впоравшись з нападом, козаки повернувшись до гавані, повантажили на чайки полон та здобич і вийшли з Сінопської бухти так же швидко, як і увірвалися до неї, «розчинилися на морі». Завдавши в самому центрі турецького малоазійського узбережжя величезних збитків османській скарбниці. Не кажучи вже за дошкульний удар по престижу імперії.

Отямившись, турки буцімто погналися за козаками і буцімто багато чайок при цьому познищували. Але так свідчать турецькі джерела, а вони завжди перебільшували – і витрати козаків, і свої успіхи в боротьбі з ними.

Буцімто…

Існує кілька версій – турецьких, – що потім відбулося.

За донесенням везира імперський флот, який знаходився в Аккермані, буцімто перехопив під Очаковом козаків, які поверталися з-під Сінопа «і там з Божою поміччю вони були вирубані шаблями, інші в морі потоплені, а деякі… уціліли…» (У біографії Сагайдачного такого не зафіксовано.)

Це одна версія.

Друга.

Буцімто румелійський бейлербей (намісник) Ахмед-паша зібрав 4 тисячі яничар і «багато іншого народу», посадив своє військо на галери, кинувся до гирла Дніпра й очікував там повернення козаків в урочищі Хазілер Хереміх (Переправа Воїнів). Ще й звелів доставити до Очакова гармати з Аккермана. Козаки, які буцімто намагалися пробитися мимо згадуваного урочища, були перебиті й потоплені. Лише незначній купці їх вдалося врятуватися. (Такого факту теж не зафіксовано.)

Третя версія.

Буцімто бейлербей виступив з військом суходолом, а Алі-паша з флотом – морем. Останній «в очаківському порту став у засідку», на яку й наткнулися, не знаючи про неї, козаки. Прорватися з-під гарматного вогню буцімто вдалося лише 18 чайкам із сорока. Решта була або знищена, або захоплена і буцімто – все буцімто та буцімто, – «Алі-паша повернувся з тріумфом». (Ні про який «тріумф» якогось Алі-паші даних немає.)

Четверта версія.

Козаки пішли через очаківський лиман, втратили багато здобичі (змушені були її повикидати, аби облегшити чайки) і багато втратили людей.

П'ята версія (Це вже за Мустафою Наїма.):

Ібрахім-паша (ще один «герой» боротьби з козаками!), «дізнавшись про… напад, на шістдесяти дрібних суднах вирушив для захисту берегів Чорноморських. Увійшов у річку, через яку повинні були переправлятися ці собаки, залишився чекати їх, але прокляті, дізнавшись про це, в одному місці на березі Чорного моря зійшли, поставили судна свої на санки (кизак) і хотіли тягти їх сушею до верхів'я річки. Але зграя татар напала на них; зав'язався бій; майно й сімейства, викрадені в Сінопі, були залишені на місці, із козаків хто здався в полон, а хто загинув у битві».

До всього ж згадуваний Ібрахім-паша змінив маршрут і спостерігав, де вийде решта розбійників. Він пішов проти тих, які уникли меча і з них теж хто потрапив у полон, а хто був убитий.

«У перших днях рамазана (25—29 вересня. – В. Ч.) Ібрахімові воїни привезли до Порога (Стамбул. – В. Ч.) двадцять чоловік гяурів – козаків – скованими».

Ще буцімто 20 полонених козаків були віддані в руки «гінців», які прибули з Сінопа із скаргою на допущені козаками беззаконня».