TextBook Але тут негадано в яму, затуляючи зорі, заглянула бараняча кучма, почувся крик. Тарас зістрибнув на дно. Двоє чи троє ногайців, зазираючи в яму, погрозливо кричали і кидали на бранців грудки.
– Стережуть пильно, на совість, – зітхнув Омелько. – Але нічого. Як у нас кажуть: попитка – не питка. Спробували раз, спробуємо і вдруге. Та й день у нас ще попереду.
Сів, уперся ногами в протилежну стіну ями, звісив голову на груди й миттєво захріп. Наче і не було нічого.
А від Тараса сон утікав. Над ямою світилася єдина зірочка і зазирала як на дно колодязя, і хлопець не спускав з неї очей. І бачив перед собою Оксану. Де вона? Що людолови з нею вчинять? Кажуть, гарних дівчат вони везуть на продаж за море в Стамбул – башиш добрий беруть на дівочій вроді. А потім побачив Кальміус, верби на березі… (Що він задрімав з відкритими очима, навіть не збагнув.) Удвох з Оксаною вони сиділи на березі під вербами… А потім примарилось йому село на Україні, вишневі садки…
Над річкою дівчата у віночках ходили, пісень весільних співали. Про нього з Оксаною. Виявляється, було їхнє весілля.
Закотилося сонечко,
За виноградний сад
Цілуйтеся, милуйтеся,
Хто кому рад.
Ой, Оксана з Тарасом
Цілувалась, милувалась
І рученьку дала.
– От се тобі, Тарасику,
Рученька моя,
Ой, як діждеш осені,
Буду твоя…
Тарас посміхався уві сні, радуючись, що Оксана буде його і почувався й геть щасливим.
– От се тобі, Тарасику,
Рученька моя,
Ой, як діждеш осені,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто коханців на Кара-Денізі. Засвіт встали козаченьки...» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ордер на любов Роман“ на сторінці 60. Приємного читання.