Розділ «Ордер на любов Роман»

– Як ваш ходжа є найсвятішою людиною, то хай мене відпустить додому. Хіба гоже святому красти людей?

Товмач ніби й не слухаючи Оксану, все так же солодко посміхаючись, заговорив, що ходжа Бек-Болат аул-бей (найбагатша людина аулу) ходив на батьківщину великого пророка Магомета в Ом-Ель-Кора (мати всіх городів, як мусульмани називають Мекку), аби відвідати мечеть Месджід-ель-Гарам – «Дім бога» та Заборонену мечеть, головну святиню Мекки, що він, як і личить правовірному мусульманинові, прикривши своє тіло особливою сорочкою, адже пророк Магомет заповідав, щоб усі мусульмани – багаті і бідні – з'являлися в Мекку в однаковому одязі (іхрам) на знак того, що перед Аллахом усі рівні, він сім разів з усіма паломниками пробіг по головній вулиці Мекки…

– Хай бігає хоч і десять разів, але я тут при чім?

– …піднявся на гору Арафат, – бурмотів товмач чи не на одному подихові, – і слухав там проповідника, який творив молитву, не злазячи з верблюда, в річку Міне кидав каміння, приносив жертви, сім разів обійшов Каабу, цілував Чорний камінь, пив воду із святого колодязя Замзам, сім разів пробіг відстань між священними горбами Сафу і Марву, при мечеті Міне заколов п'ять баранів та роздав м'ясо бідним…

– Нарешті хоч щось добре зробив ваш ходжа.

– Ось чому ходжа Бек-Болат звідтоді є свята людина і лиха нікому не чинить, а навпаки, осяяний мудрістю пророка, допомагає бідним і вершить святий суд на землі. А тому біла дівчина мусить довіритись святій людині ногаїв. Біла дівчина є тепер… тепер щасливою. Чому? Та тому, що бачить потомка великого хана Ногая з роду Джучі. Хай буде відомо їй, що великий хан Ногай – родич Чингісхана, що ходжа Бек-Болат…

Оксана знову перебила товмача:

– Я вельми зворушена, що бачу вашого діда в білій чалмі. Як і всіх вас. Але ви – людолови. Ви на наших землях чините розбій.

Товмач уважно вислухав полонянку й, улесливо посміхаючись, щось перекладав. Ходжа Бек-Болат, розтягнувши сухі синюваті губи в посмішці (певно, товмач переклав йому зовсім інше, аніж те, що сказала полонянка), сплеснув у долоні й проскрипів:

– Тує-суть!..[4]

Низько згинаючись, зайшли слуги й рознесли присутнім маленькі чашечки з чаєм. Ногайці з благоговінням позирали на чай. Ходжа, закотивши під лоб очі та склавши руки на грудях, затягнув гугнявим голосом:

– Ля Іль Алла Ле Мухамет ресюль лаг![5]

Після молитви ногаї почали присьорбувати чай. Позираючи на Оксану, про щось гомоніли між собою. Потім статечно заговорив ходжа і всі слухали, пороззявлявши старечі беззубі роти й кивали маленькими наче висохлими головами. Та ось ходжа вмовк і заговорив товмач.

– Не бійся, біла красуне, пападіє степу, адже тебе чекає велике щастя, про яке ти й мріяти не могла у свого ата-осавула. Ходжа Бек-Болат аул-бей подарує тебе великому хану Криму Селямет-Гірею. У гаремі Селямет-Гірея ти станеш першою квіткою утіхи. Ти, невірна, будеш насолоджувати своєю вродою і юністю великого повелителя і карагуза кримських орд! Радій, пападіє!

Ногайці сьорбали чай маленькими ковтками і схвально кивали: радій, пападіє, в Криму ти станеш нарешті щасливою, бо сам хан буде тебе голубить. О, він любить зривати напіврозквітлі пападіє!..

Ходжа Бек-Болат був радий, що саме ногайці з його куба захопили таку вродливу українку. О, безперечно, це буде щедрий дарунок кримському ханові. Хан буде задоволений. Насамкінець велів:

– Відведіть красуню в кибитку і пильно її стережіть, а завтра з поміччю Аллаха її повезуть до найяснішого хана!

– Слухаю, ходжа аул-бей, – вклонився товмач. – Що накаже аул-бей чинити з двома полоняниками?

Бек-Болат якусь мить думає, погладжуючи рідку борідку.

– Продати їх в Бахчисараї, а гроші роздати бідним.