Розділ «Акваріум»

Після випуску належить не менше року працювати в центральному апараті Акваріума — осягати. Деякі осягають і два роки, і три, а то і до кінця служби.

У центральному апараті два основних напрямки роботи — обробка та добування.

Ні, добування — це не тільки за кордоном. Радянський Союз відвідують мільйони іноземців, частина з них знає про деякі речі, що цікаві нам. Цих іноземців потрібно виявляти серед всіх інших, вербувати, виривати з них секрети силою, хитрістю або грошима.

Робота в добуванні — це люта боротьба тисяч офіцерів КДБ і ГРУ за цікавих іноземців. Робота собача. Не дарма нас звуть борзягами. Робота в добуванні на території Москви — це бездушний генерал-майор ГРУ Борис Александров, для якого будь-які нездійсненні норми здаються недостатніми, який, не замислюючись, ламає долі молодим розвідникам за невиконання плану і за найменші недоліки.

Робота в управлінні генерала Александрова була найважчим періодом мого життя. Та це був час першої вербовки, час першого, добутого самостійно, секретного документа. Тільки той, хто зуміє зробити це в Москві, де невідомих нам секретів не так вже й багато, може потрапити за кордон. Хто вміє працювати в Москві, той зможе робити це де завгодно. Тому я зараз сиджу в маленькій віденської пивничці, стискаючи в руці холодний, трохи запітнілий кухоль ароматного, майже чорного пива.

Я — добуваючий офіцер. У Відні у мене бурхливий старт. Не тому, що я успішно вишукую носіїв секретів. Аж ніяк. Просто багато моїх старших товаришів успішно працюють. І кожну з операцій, які проводяться, необхідно забезпечувати. Потрібно відволікати поліцію, потрібно контролювати працюючого на маршруті перевірки і охороняти його під час секретної зустрічі, потрібно приймати від нього здобуті матеріали і, ризикуючи кар’єрою, доставляти їх до резидентури. Потрібно виходити на тайники і явки, потрібно контролювати сигнали, потрібно робити тисячі речей в чиїхось інтересах, часто не розуміючи сенсу своєї роботи. Все це праця, все це ризик.

3

Я доповідаю про свої перші кроки. Навігатор слухає мовчки, не перебиваючи. Він дивиться в стіл. Це мені здається дивним. Перше, чого навчають шпигуна, — дивитися співрозмовнику в очі: вчать витримувати довгі погляди, вчать володіти своїм поглядом, як бойовою зброєю. Чому цей вовк затятий не виконує елементарних вимог? Тут щось не так. Я напружуюся, не зводячи з нього погляду і подумки готуючись до гіршого.

— Добре, — нарешті каже він, не відриваючи очей від своїх паперів, — надалі так і будеш працювати під особистим контролем мого першого заступника, однак двічі на місяць я буду слухати тебе особисто. За перші тижні ти зробив чимало, тому я ставлю тобі більше серйозне завдання. Підеш на зустріч з живою людиною. Людина завербована моїм першим заступником, Молодшим лідером. Одначе послати Молодшого лідера на операцію я не ризикую. Тому підеш ти. Завербована людина має для нас виняткову важливість. Сам товариш Косигін стежить за нашою роботою в даній області. Втратити таку людину ми не маємо права. Він працює в Західній Німеччині і передає нам деталі американських протитанкових ракет «Тоу». Ми таємно перекинемо тебе до Західної Німеччини. Проведеш зустріч. Отримаєш деталі ракет. Сплатиш за послуги. Наїздиш багато кілометрів, плутаючи сліди. Тебе зустріне помічник радянського військового аташе в Бонні. Передаси вантаж йому, тільки в упаковці. Йому немає необхідності знати, що отримує. Далі вантаж піде дипломатичною поштою в Акваріум. Питання?

— Чому б не доручити проведення зустрічі нашим офіцерам в Західній Німеччині?

— Тому що, по-перше, коли завтра Західна Німеччина вижене всіх наших дипломатів, потік інформації про Західну Німеччину в жодному разі не зменшиться. Ми будемо отримувати секрети через Австрію, Нову Зеландію, Японію. Вижени всіх наших розвідників з Великобританії — для КДБ це катастрофа, а для нас — ні. Ми продовжимо отримувати британські секрети через Австрію, Швейцарію, Нігерію, Кіпр, Гондурас і всі інші країни, де тільки є офіцери Акваріума. Тому, по-друге, що, отримавши здобуті нами деталі ракет, начальник ГРУ викличе всіх дипломатичних та нелегальних резидентів ГРУ в Західній Німеччині і всім цим восьми генералам задасть питання: чому Голіцин з Австрії може добувати такі речі в Західній Німеччині, а ви, трясця вашій мамі, перебуваючи в Західній Німеччині, не можете? Ви можете тільки на підхваті працювати? Тільки в забезпеченні? Ну і відповідні висновки не забаряться. Тільки так, Суворов, конкуренція народжується. Тільки завдяки жорстокої конкуренції всі наші успіхи. Все зрозумів?

— Все, товаришу генерал.

— Щось ще хочеш запитати?

— Ні.

— Хочеш! Знаю я, що в тебе зараз на думці! Тебе зараз одне мучить: Молодший лідер за деталі ракет орден отримає, а ризикувати за нього молодий капітан буде і дідька лисого за цей ризик матиме. Ти про це думаєш!

Він раптово піднімає очі. Ось його прийом! Він зберігав свій погляд до самого останнього моменту. У нього жорстокі очі, без єдиної іскорки. У нього погляд, ніби удар батогом по ребрах. Він використовує свій погляд раптово і стрімко. Я до цього не готовий. Я витримую його погляд, але розумію, що збрехати мені не вдасться.

— Саме так, товаришу генерал. Ось про це я й подумав.

— Працюй активно. Шукай і вербуй агентуру. Тоді й тебе будуть забезпечувати. Тоді ти будеш працювати лише головою, а хтось за тебе буде ризикувати шкурою.

Вилиці його грають, а погляд свинцевий.

— Деталі узгодиш з Молодшим лідером. Йди.