Розділ «Акваріум»

— А прізвище?

— Він ніколи не питав.

— Коли у тебе наступна зустріч?

— В четвер.

— Перед зустріччю я організую тобі консультацію в Дев’ятому управлінні ГРУ. З тобою буде говорити справжній офіцер, який вивчає американські ракетні двигуни. Він, звичайно, знає багато і про наші двигуни. Офіцер інформації поставить тобі справжнє завдання, таке, яке його б цікавило, коли б ти познайомився з американським ракетним інженером. Коли ти вирвеш з очкарика досить тямовиту відповідь, то вважай, що тобі пощастило, а йому навпаки.

6

Служба інформація ГРУ бажала знати, що мій знайомий знає про бороводородне паливо.

Ми сидимо в брудній пивничці, і я кажу своєму другові про те, що бороводородне паливо ніколи не буде застосовуватися. Не знаю чому, тільки він думає, що я працюю в 4-му цеху заводу. Я йому цього ніколи не говорив, та й не міг говорити, бо не знаю, що таке 4-й цех. Він довго допитливо дивиться на мене:

— Це у вас там, в четвертому, так думають. Знаю я вас, перестрахувальників. Токсичність, вибухонебезпечність... Це так. Та які енергетичні можливості! Ви там про це подумали? Токсичність можна знизити, у нас цим другий цех займається. Повір мені, це цілком реально, і тоді перед нами відкриються такі горизонти...

За сусіднім столиком я бачу чиюсь знайому спину. Невже Слон? Точно. Поруч з ним ще якісь дуже промовисті особи...

7

Наступного ранку Слон привітав мене з першою вербовкою.

— Це навчальна. Та пусте. Кошеня, коли хоче стати справжнім котом, має починати з пташенят, а не з справжніх горобців. А про бороводородное паливо забудь. Це не твого розуму справа.

— Єсть забути.

— І про очкастого забудь. Його справу з твоїми звітами і магнітофонними стрічками ми передамо кому слід. Щоб тримати КДБ в шорах, Центральному Комітету потрібен конкретний матеріал про погану роботу КДБ. Де взяти такий матеріал? Ось він, цей матеріал! — Слон відкриває сейф зі звітами моїх товаришів про перші навчально-бойові вербовки.

І хоча я отримав наказ забути про те, що вибовкав мій довірливий знайомець, з ракетними двигунами мені довелося зіткнутися ще раз. Після закінчення академії нам дали можливість поговорити з конструкторами озброєнь — для того, щоб ми в загальних рисах уявляли проблеми радянської військової промисловості. Нам показували новітні танки і артилерію в Солнєчногорську, ще не прийняті на озброєння літаки в Моніно, ракети в Митищах. Цілими днями ми спілкувалися з провідними інженерами і конструкторами — звичайно, не знаючи їхніх імен. Вони також не зовсім розуміли, хто ми такі («якісь хлопці молоді з Центрального Комітету»).

І ось в один з таких днів в Митищах нас провели через три прохідних пункти, через орду контролерів і охоронців. У високому світлому ангарі нам показали зелену тушу нової ракети. Коли її конструктор закінчив довгу розповідь про особливості цього виробу, я запитав, за відкритою або закритою схемою працюють ракетні двигуни цієї красуні.

— Ви ракетник? — Поцікавився він.

— Певною мірою...

Розділ 15