Розділ «Акваріум»

Я сів на стілець, вхопився руками за сидіння і повалився назад.

— Я ще спробую! — Радісно кричу я.

— Так-так, насолоджуйся.

3

— На наше замовлення Академія наук розробила методику стрибків зі швидкісного поїзду, а також з автомобілю, трамваю... Математичні формули тобі не потрібні, зрозумій тільки висновок: з поїзду, який стрімко мчить, необхідно стрибати задом і назад, приземлятися на зігнуті ноги, намагаючись зберегти рівновагу і не торкнувшись руками землі. У момент торкання землі потрібно сильно відштовхнутися і кілька секунд продовжувати біг поруч з поїздом, поступово знижуючи швидкість. Наші хлопці стрибають з поїздів на швидкостях сімдесят п’ять кілометрів на годину. Це загальний стандарт. Проте є одинаки, які цей стандарт значно перекривають, стрибаючи з набагато більш швидких поїздів, стрибаючи під ухил, з мостів, стрибаючи зі зброєю в руках і зі значною вантажем за спиною. Запам’ятай, головне — не торкнутися руками землі. Ноги винесуть тебе. М’язи ніг мають виняткову силу, динамічність і витривалість. Дотик рукою може порушити стрімкий ритм руху ніг. За цим слідує падіння і болісна смерть. Потренуємося. Спочатку тренажер. Справжній потяг буде пізніше. Починаємо зі швидкості десять кілометрів на годину...

4

Через місяць ми удвох стоїмо на перилах залізничного моста. Далеко внизу холодна свинцева ріка повільно несе свої води, скручуючись в могутні зміїні кільця біля бетонних опор. Я вже навчений і розумію, що людина може ходити і по телеграфному проводу над бездонною прірвою. Вся справа в психологічному гарті. Людина має бути впевнена, що нічого поганого не станеться, і тоді все буде нормально. Циркові артисти витрачають роки на елементарні речі. Вони помиляються. У них немає наукового підходу. Їхня підготовка заснована на фізичних вправах, і вони не приділяють достатньої уваги психології. Вони тренуються багато, тільки не люблять смерть, бояться її, намагаються її обійти, забуваючи про те, що можна насолоджуватися не лише чужою смертю, а й своєю власною. І тільки люди, які не бояться смерті, можуть творити чудеса нарівні з богами.

— Дурники кажуть, що вниз дивитися не можна! — Кричить він, — Яка насолода дивитися вниз на вири!

Я дивлюся в глибину, і вона більше не здається мені моторошної і затягуючою, як та зміїна паща для жабеняти. І долоні мої більше не покриваються огидною липкою холодної вологою.

5

Знову зміни в керівництві 13-ї армії. У кожній армії по два генерал-майора артилерії. Один командує ракетними підрозділами і артилерією, другий — ППО. У 13-й зміщені обидва.

6

У Прикарпатському військовому окрузі грандіозні зміни.

Помер наглою смертю командувач військами Прикарпатського військового округу генерал-полковник Бісярін. Ще не минуло й року з того часу, коли він командував Прикарпатським фронтом в Чехословаччині. Він був бадьорий та здоровий і керував чотирма арміями фронту легко й вільно. Кажуть, що він ніколи не хворів. І ось його немає.

Командування військовим округом прийняв генерал-лейтенант танкових військ Обатуров. І негайно в штабі військового округу відбулося масове зміщення людей Бісяріна і заміна їх людьми Обатурова. І відразу ж хвиля змін покотилася вниз в штаби армій. В окрузі їх чотири: 57-а повітряна, 8-а гвардійська танкова, 13-а і 38-а. М’яким килимом нашого коридору швидко пройшли два нових генерали — новий командувач нашою 13-ї армією і новий начальник штабу.

У цей день броньовані двері розвідувального відділу всім відвідувачам відкривав я. Дзвінок. Через танковий триплекс я бачу незнайомого лейтенанта. О, я знаю, хто це.

— Пароль?

— Омськ.

— Допуск?

— Сто шість.