Розділ «Акваріум»

— Це все?

— Все. До побачення.

6

Я знову в лісі. Ось моя машина. Я жену її далі і далі. Тепер зустріч з місцевою поліцією також може бути небезпечною. Радянське посольство могло повідомити в поліцію, що один радянський дипломат збожеволів і носиться країною. Могло повідомити в Інтерпол, що я вкрав мільйон і з ним втік. Могло заявити протест уряду Австрії та сказати, що влада цієї країни захопили мене силою і мене потрібно негайно повернути, інакше відносини між нашими країнами серйозно зіпсуються. Вони вміють робити гучні заяви.

Мені вкрай потрібен телефонний зв’язок з британським посольством. Я мушу пояснити ситуацію, поки який-небудь сільський поліцейський пост не зупинив мене і не викликав радянського консула. Тоді буде пізно що-небудь пояснювати. Тоді після першої зустрічі з консулом у мене раптом піде рясна слина, я почну сміятися чи плакати, і за мною надішлють літака. Поки не пішла слина, я буду пробувати. Телефони у відлюдних місцях в мене на прикметі є.

— Алло! Британське посольство? Я надіслав послання... Я знаю, що мене не з’єднають з послом, однак мені потрібен хтось із відповідальних співробітників... Мені не потрібне його ім’я, ви там самі вирішуйте... Я надіслав послання...

Нарешті, вони когось знайшли.

— Слухаю. Хто говорить?

— Я направив послання. Той, з ким я його направив, знає моє ймення.

— Правда?

— Так. Запитайте його.

Трубка мовчить якийсь час. Потім оживає.

— Ви представляєте свою країну?

— Ні. Я представляю тільки себе.

Трубка знову мовчить.

— Чого ж ви хочете?

— Я хочу, щоб ви зараз розкрили пакет і передали моє послання британському уряду.

Трубка мовчить. У трубці якийсь сопіння.

— Я не можу розкрити конверт, тому, що він адресований не мені, а уряду.

— Будь ласка, розкрийте конверт. Це я його передав. У ньому важливе послання, воно складено так, щоб його зрозуміли тільки ті, хто дуже добре знає нашу країну, нашу систему.