Розділ «Акваріум»

Та тільки губи я кусаю неспроста. Ще одна можливість залишається. Тиха вуличка за всіма статтями для таємних зустрічей годиться. Про те, що я на шостому поверсі сиджу за щільними шторами, мало кому відомо. Молодший лідер міг і не підозрювати про мою присутність, коли він в операцію особисто не залучений.

Молодший лідер і коханка!

Американка? Англійка? Ясно, що іноземка. Радянській жінці за кордоном машину мати не годиться. Тим більше спортивну. Навіщо їй спортивна? Всі машини радянській державі належать, і ними користуються тільки ті, хто міць держави береже і примножує.

Коли все це не комедія і не перевірка, то Молодшому лідеру — кінець. Капут. Кранти. Конвеєр. Повний конвеєр з неприємним фінішем. Однак все це може бути перевіркою. Хтозна, як кожного з нас перевіряли! Саме так я і повинен був діяти. Швидко і рішуче. Я отямився і дивлюся на порожню вулицю. Ніхто не порушує її спокою. Тільки неприємна сутула фігура з газетою в руці біля вітрини взуттєвого магазину нидіє. Що ти там, чоловіче, цікавого міг побачити?

Я відкидаюся на спинку крісла і дивлюся в стелю. І раптом зриваюся, перекинувши термос. Хапаю «Мінокс». Гарячково тисну на спуск. Це ж він! Це ж «друг», мать-перемать! Затвором клац-клац. І ще раз. Чорти б забрали всіх «друзів» разом з генерал-полковником Мещеряковим, разом з Молодшим лідером і його б@#$$ю!

Час минув. «Друг» спроквола кидає газету в урну і зникає за рогом.

Якість кадрів може виявитися незадовільною, і це видасть мій душевний стан. Це проллє світло на той факт, що Молодшого лідера я видавати не хотів, що я вагався.

Встаю. Від’єдную телеоб’єктив. Термос, об’єктив, бінокль укладаю в пакет і опускаю в урну. Хтось після мене все це забере. «Мінокс» в лівій долоні затиснутий. Так зручніше виривати з нього плівку в разі арешту.

Ах, коли б мене арештували! А можливо, симулювати напад поліції? Ні, це не пройде. Генеральний консул в поліцію подзвонить і дізнається, що ніхто на мене не нападав. Тоді мене на конвеєр поставлять.

Виходжу на вулицю, і яскраве сонце засліплює мене. Ні. У цьому радісному світі все не може бути таким кепським. Це була звичайна перевірка. Звичайна провокація ГРУ. І я не клюнув. В академії нам і не такі перевірки влаштовували. Ще й які! Життя найближчих нам людей на карті стояло. А потім з’ясовувалося, що це просто комедію наші начальники розігрували. Багато хто цього не витримав.

Я витримав. А хвилини сумнівів нам прощали. Ми все-таки також люди. В якомусь розумінні.

3

— Звідки «друг» з’явився?

Мить розмірковую, збрехати чи ні.

— Я не бачив, товаришу генерал.

— У тебе був хронометр. Хіба «друг» вийшов не точно в зазначений час?

Мовчу.

— Тебе щось збило з пантелику? Щось було підозрілим? Незрозумілим? Нез’ясовним? Щось збентежило тебе?

— Ваш перший заступник...

Нестерпна тривога в очах його.