Одягнувся у форму, взяв пістолет, перевірив запасну обойму, покидав у сидір дещо з одягу, білизни і необхідні предмети: мотузку, саперну лопатку, фінку і ліхтар.
План визрів миттєво. І я впритул підійшов до його виконання.
Травневі короткі ночі не терпіли зволікання. Скоро намічався світанок.
Йшов по вулиці спокійно. Як нормальна людина з великою вагою на плечах. Побоювався тільки зустрічі з міліцейським патрулем, що було малоймовірно. Скоріше могли перешкодити п’яні хулігани.
Біля базару, як завжди, стояли полуторки з колгоспів. Шофери і продавці спали в них до початку торгівлі.
Вибрав машину з дальшого краю, заглянув у віконце.
Шофер був сам. Кузов порожній. Видно, все продали і щоб ніч не їхати, затрималися до раночку.
Постукав у шибку.
Машина виявилася з далекого району. До Чернігова приїхали вперше, зазвичай колгосп торгував у Росії, через річку. А тут з обкому дали рознарядку сюди — за сто кілометрів.
Домовився, що шофер підкине до Троїцької гори. Форма і беззаперечна повага, яку відчували громадяни до міліції, зробили свою важливу справу.
Я показав на губи, попереджаючи про мовчання.
Прошепотів:
— Завдання, терміново.
Шофер дав газу. І через десять хвилин із Зуселем у кузові полуторка загальмувала біля призначеного місця.
Від’їжджаючи, шофер віддав мені честь. А я — йому.
Троїцька гора біля Антонієвих печер була найбільш закинутим місцем Чернігова. Ніяких розбійних нападів тут не відбувалося. Навіть п’яні і безвідповідальні закохані парочки в пошуках притулку для розваг обходили печери стороною. До того ж непрохідні хащі. Зарості будяка заввишки з людину.
Мій шлях лежав недалеко. На маленьке кладовище біля самої каплиці. Ховали там до революції і частково в період Громадянської війни. Довколишні мешканці.
Саперною лопаткою вирив могилу годящої глибини. Не два метри, але добросовісно і вздовж, і завширшки. Земля піддавалася після дощів.
Акуратно розклав Зуселя. Послухав серце, пульс за вухом. Тиша.
Корів з далеких сторін Лісковиці гнали на заливні луки до Десни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дізнавач» автора Хемлін М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маргарита Хемлін Дізнавач“ на сторінці 71. Приємного читання.