Люба збирала миски зі столу і мене не чула. Дивилася у широко відчинене віконце.
Я теж подивився.
Біля тину стояв сліпий Петро.
Він гукнув у напрямку хати:
— Ганнусю, Йосипе, дядько Петро прийшов, що будемо сьогодні робити? Мамці не кажіть, що я тут, ми таємницю зробимо. Халабуду будувати хочете?
Діти радісно кинулися до нього. Ганнуся відчинила хвіртку, а Йоська дерся тином і тягнув руки. Петро згріб його навпомацки і міцно поцілував у щоку. Перетягнув на свій бік. І так обережно, щоб босі ніжки не подряпати.
Я вийшов і голосно назвав себе: — Здрастуй, Петре. Заходь у хату.
Петро насторожився.
— Михайле? Приїхав? А Люба на тебе так чекала, так чекала. Ото ж радість!
Він підійшов до мене на голос з Йоською на руках. Простягнув руку для привітання, але хлопчика з рук не випустив.
Я спочатку прийняв від нього Йоську, поставив на землю. Потім потиснув руку.
— Спасибі, що допомагаєш сім’ї.
Петро відмахнувся:
— Та що. Чи воду принесу, чи якісь дрова. Яка з мене користь. Надовго?
— Як вийде. Служба.
Я принципово не відповідав українською, щоб була дистанція. Люди завжди відчувають. Дистанція — найважливіша річ у стосунках.
З хати вийшла Любочка. На відстані я розглянув її по-новому. Вона більше схудла, з’явилася сивина. Але в цілому вигляд здоровий, бадьорий.
Звернувся до неї з пропозицією:
— Хазяйко, давай сьогодні ввечері по холодочку сядемо під вишню, повечеряємо, соловейко заспіває, а ми з Петром і Миколою Івановичем вип’ємо по чарчині за козацьким звичаєм, га?
Непомітно для себе перейшов на українську. І розсердився. Начебто підладжуюсь під Петра і тутешнє життя. Тьху. «Вишня». «Соловейко». «Вечеря». Рішуче і нещадно виправився:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дізнавач» автора Хемлін М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маргарита Хемлін Дізнавач“ на сторінці 74. Приємного читання.