Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

— Сил немає від вас, товаришу Цупкий. Поведінка у вас ідіотська.

Це мене зачепило. Сильніше, ніж догана без занесення.

Я до її стола куцого наблизився на небезпечну відстань і в обличчя їй у її манері прошипів:

— Ой, Свєтка-Світлана, дійдуть у мене і до тебе руки.

Вона хихикнула своїм огидним чином. Але залишилася задоволена.

Розмову зі Свириденком вона, звичайно, підслуховувала. Тепер увесь відділок буде обговорювати мої залицяння до чужих баб. Нехай уважають, що в цьому і є корінь. Свєтка постарається роздути факт до невпізнання. І навіть добре. Кращого прикриття годі й шукати.

У темряві цього ж дня у двері моєї хати обережно подзвонили.

На порозі стояв Штадлер. За його плечима хтось стовбичив біля стінки. В поганому світлі лампочки я розгледів Зуселя.

Штадлер пропустив поперед себе Зуселя, потім утерся у двері сам.

Я зачинив двері і показав рукою, щоб ішли на кухню. У мене якраз був обід. По-холостяцьки. Холодна варена картопля, сало, цибуля, хліб з вулиці Пушкіна, наш, не завізний. Звичайно, чай.

Звернувся до обох:

— Що сталося? Диверсанти в синагозі? — Жарт, хоч і невеселий, але якось почати треба, щоб вони одразу зрозуміли своє місце. — Доповідайте швиденько. Часу в мене немає. Втомився. Ну?

Зусель мовчав, крутив головою, як завжди, в брудному картузі. Хоч я негайно помітив у його образі участь жіночої руки. Піджак з туго пришитими ґудзиками, штани попрасовані, черевики на чесному слові, а зі шнурками. Малка — ясно.

Штадлер з кишені штанів дістав зошити, заструганий хімічний олівчик, слинити за своїм звичаєм не став, виписував насухо.

«Я є свідок при Зуселі Табачнику і при вашій подальшій бесіді. Я ні до чого. Ініціатива Зуселя. Слухати будете чи йти? Моя думка — краще б вам послухати».

І навіщось підписався повним прізвищем. Наче я мав цей папірець підшивати до справи. Аркушик вирвав рівно. Отже, не нервував. Гад.

Я навмисне читав повільно, хоч відразу охопив повністю всі слова і сенс.

Дочитав. Папірець поклав на стіл, під тарілку з салом і цибулею.

Штадлер хотів забрати, але я не дозволив.

Свої перші слова адресував до Зуселя.