Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Конторський стіл чистий. Файда розставив на ньому пляшки, дістав склянки.

Пляшку простягнув мені.

Я не раз помічав, як люди вміють змінювати свій зовнішній та внутрішній вигляд за секунди. Не спеціально. Спеціально якраз відразу можна розрізнити умисел. Коли спеціально, виходить напруга. Людина вся напружується, стискає себе у вигаданому вузлі, стежить за всіма своїми частинами. А встежити не можна. Оскільки має вже і тіло, і голос, і манери. А якщо без умислу, під впливом глибокої потреби — тоді можна людину враз і не впізнати. Вона — і не вона.

Файда переді мною був не Файда. Раніше він стояв трохи нижче, жив переді мною ніби знизу вгору і так далі. Тепер навпаки. Дивився зверху вниз.

Я присів на табурет. Вибив корок. Навмисне пововтузився. Нехай трошки заспокоїться. Зайві нерви ні до чого.

Коли розливав вино, зробив вигляд, що рука здригнулася.

Файда помітив. Але нічого не сказав.

— Бачите, Мироне Шаєвичу, рука тремтить. А ви мене в нечутливості звинувачуєте. Звинувачуєте. Не заперечуйте. Вам напоказ випити хочеться, а ви ж непитущий. Мене напоїти думаєте. А я не п’янію. Тим більш вино. А ось ви будете пити. І сильно будете. Вам треба. Треба?

Файда сказав, що треба.

Швидко випив півсклянки.

Я тільки пригубив.

— Ну, Мироне Шаєвичу, починайте доповідь. До війни починайте. З Євки. І зважайте. Зараз ваша сміливість минеться. На півслові минеться. І вам стане соромно, що ви переді мною виступаєте. Ви на мене з ненависті дивитися не зможете. Ну то в інший бік і дивіться. Головне: розповідайте. Я вас за язика не тягнув. Я до вас з усією душею.

Файда випив ще.

Уперся кулаками в стіл, начебто на зборах, нахилився вперед. Для розгону.

У загальних рисах його розповідь збігалася з Євчиною.

Забрати дитину в Євки придумала не Сіма. Правда, погрожувала притиснути Мирона з партійної лінії. Моральний розклад і далі за списком. Мирон не одразу злякався — приндився. Відповідав на всі погрози дружини, що з родини піде у напрямку до Єви і майбутньої дитини. І партія його сильно не засудить, бо Сіма безплідна, а Євка народить ще одну радянську людину. І це країні користь. А від Сіми — користі немає. Відповідав, загалом, їй з тих самих партійних позицій, на які вона його сама й штовхала.

Сіма принишкла.

Але одного разу до Мирона за місцем роботи завітала Лілія Горобчик. Він їх з Євкою, звичайно, розрізняв. Але в першу секунду злякався, бо не виявив живота. До такої міри Євка сиділа у нього в печінках. Думав тільки про неї та її живіт.

Лілька збагнула, чому Мирон злякався, аж пополотнів. Засміялася. Сказала: «Отож, Мироне Шаєвичу. Бачите, як добре. Начебто й Євка. Але без живота. Як нічого й не було. Ходімо прогуляємося. Я в обід зайшла. Щоб ваш робочий час не займати дурницями. Пиріжків привезла. Домашні. Ми з Євкою пекли. Поїмо на лавочці де-небудь. Ходімо, Мироне Шаєвичу».

І так подивилася, що Мирон зрозумів: буде рішучий момент у його житті. І прийде цей момент від Лілії.