Розділ «Частина перша Пришестя темряви»

— Серйозно? — примружився Макс і пильно подивився на друга. — А ти дуже змінився. Пам’ятаєш, колись для нас так питання не стояло.

— Це для тебе, а я… Лише коли або-або.

— Так, ти завжди був ідеалістом.

— Просто я ніколи ні до кого не відчував ненависті. Певно, тому, що сам заслуговував на неї більше за будь-кого.

Макс скривився.

— Та облиш ти… І взагалі, зараз у тебе саме такий випадок — або-або. Тільки-но вони дізнаються про те, що ти опритомнів, тримайся, почнеться…

Натовп зібрався надвечір. Буба, оточений змовниками та підлабузниками, почувався королем і одразу почав вимагати в Макса видати Андрія на загальний суд.

— Ледве він тут з’явився, у нас почалися неприємності. Через нього ми втратили дюжину людей! Останнім часом до нас внадився упир — трьох уже поховали. А згодом, от побачите, прийдуть і Темні.

Юрба бурхливо його підтримала. Макс похмуро заперечив:

— Ця людина увесь час лежала непритомною. Як він міг нас зрадити?

— У Темних багато способів. Ще невідомо, чи справді він хворий! Хитрішого за Сатану немає нікого. Цікаво виходить: збираємося у похід, цей жевжик раптом опиняється в ліжку, а нас ріжуть, мов свиней. І після цього я повинен вірити в те, що він тут ні до чого?!

— Раніше у нас теж були невдачі, та я нікого не звинувачував, хоча й міг би.

Буба ясно почув у голосі ватажка погрозу, та погляду не відвів, мабуть, уперше.

— Цього вимагають усі.

Він усміхнувся, почувши за спиною схвальні вигуки.

— Лише поткніться, і Сатана без зусиль отримає ваші нікчемні душі!

Передні ряди юрби нерішуче тупцяли на місці. Ніхто не бажав влаштовувати відкритий бунт проти грізного ватажка, позаду якого височіли двоє здоровезних відданих охоронців.

— Ми лише прагнемо справедливості, яку ти, до речі, зобов’язаний захищати. Ти наш ватажок, тож будь гідний цього звання!

— Ого, як ти заговорив. Тепер мені зрозуміло, чого ти прагнеш. Та цього не буде.

Буба, здається, зніяковів, почувши прозорий натяк на свої зазіхання на трон, і його голос втратив колишній тиск.