Розділ «Частина перша Пришестя темряви»

— Привіт, Наталочко. Щось трапилося? — привітався Андрій і одразу замовк, побачивши обличчя жінки.

Наталка завжди подобалася Андрію. Як і багатьом іншим чоловікам. Мініатюрна тендітна фігурка, пишне волосся, великі променисті очі. І розум.

Хто тільки не крутився довкола неї! А Наталка, несподівано для всіх, рік тому вийшла заміж за скромного, нічим не примітного хлопця. Сергій працював на якомусь заводі й ні з ким із оточуючих особливо не приятелював. Загалом, ні те ні се.

«І що вона в ньому знайшла?» — дивувалися люди.

А Наталка була щасливою, мов на крилах літала. Зовсім недавно вона народила хлопчика, і Сергій любив сина до нестями.

Зараз на жінку було боляче дивитися. На змарнілому блідому обличчі якимось тривожним відчаєм палахкотіли очі; сухі, покусані губи тремтіли. Вона немов стала ще меншою, зіщулилася, наче повсякчас чекала удару і не знала, куди сховатися.

— Що трапилося? — знову запитав Андрій.

— Сергій зник. І малюк теж…

Жінка схлипнула, і по її щоках швидко-швидко покотилися сльози.

— Як це зник?

— Уранці я пішла на базар, а коли повернулася, їх… їх вже…

Андрій зрозумів, що вона на межі істерики.

— Андрійку, допоможи, я не знаю, що мені робити.

— Я… не можу, Наталочко.

— Ну будь ласка… я… мені страшно…

— Вибач. Та і що я можу зробити?

Жінка знову заплакала.

«Нехай. Нащо воно тобі треба?» — промайнула думка.

І ще одна, підленька: «Не лише мені одному погано…»

Андрій скреготнув зубами.