Розділ «Павло Бондаренко Тінь Люцифера»

— СНД — дурня собача, його було створено за царя Гороха і з єдиною метою — утримати колишні республіки СРСР у сфері впливу Росії, затвердити її гегемонію на пострадянському просторі. СНД у такому вигляді безнадійно застарів.

— От ти сам і відповів на своє питання. Яка вигода, скажімо, Україні вступати до нього, якщо до ради СНД більше половини депутатів делеговано Росією? Виходить, жоден закон, який невигідний вам, не може бути прийнятий. І якщо знадобиться Кремлю відправити наших хлопців на чеченську війну…

— Та все я розумію…

— Ой, хлопці, не годі вам? — махнула рукою Ірина. — Як зійдуться, так одразу: «Хохли… москалі…» Пийте краще горілку. Я так думаю: живіть ви, як хочете, а ми житимемо, як ми хочемо. А пельменями я вас завжди нагодую. — Мудра жінка сказала своє слово, — засміявся Макс. — Ходімо, Сашко, покуримо. Вони вийшли надвір. З високого чистого неба переморгувалися безсмертні зірки, величезний, майже повний місяць пронизував білими променями кришталеве від морозу повітря, граючись свіжим снігом.

— Скоро повний місяць…

Сашко підняв голову й довго дивився в нічне небо.

— Штепа казав — це важливо.

— Ти йому довіряєш?

— Настільки, наскільки це можливо.

— Як і мені, до речі.

— Вибачай, Максе, ти гарний хлопець, але правила гри не нами придумано. Хоча я особисто хотів би їх переглянути. Чесно. — Отож… Мабуть, не вийде, надто ми вже звиклися зі старими.

Макс відкинув недопалок, присипав його снігом і зітхнув:

— Гаразд, ходімо пити чай і спати — завтра важкий день.

Коли вони повернулися, Штепи у вітальні вже не було.

Дівчата, притихнувши, дивилися новини.

Величезну кулю було видно за багато кілометрів — вона тьмяно світилася і важко повзла над самісінькими верхівками дерев. Моторошне, сюрреалістичне видовище. Аномалія змінилася. Вона вже не катувала землю жахливим холодом, тепер сама земля, здається, перетворилася на пекло. Вона прогиналася, розходилася, ніби тепла плоть під натиском гострого скальпеля. Дерева, скалічені, покручені, змінені до невпізнанності страшною демонічною силою, змішувалися з землею. Важко дихали парою вивернуті навиворіт болота. — Вона вже у Ленінградській області, — тихо сказала Наталі. — Тільки-но показували невеличке містечко, не пам’ятаю, як…

— Лодейне Поле, — вставила Ірина.

— Так… Моторошне видовище.

Диктор щось белькотів про ультразвукові випромінювачі, зенітні ракети, французьких фізиків… На екрані з’являлися то гелікоптери, які машкарою висіли навколо Аномалії, то спотворена земля, то розгублені чоловіки в камуфляжі.

Сашко відвернувся.