Розділ «Частина перша ЕГЕРТ»

— Люба, — задумливо вимовила раптом Сенія посеред уроку, — а правда, що ти цнотлива?

Бертина вкололася голкою й всунула палець до рота.

— Не бентежся, — посміхнулася Сенія, — мені здається, одна з одною ми можемо бути цілком відверті… Ти дійсно… ну, розумієш?

Бертина підвела на Сенію ясні сірі очі, й та з подивом побачила, що очі ці неймовірно сумні:

— Ах, Сеніє… Ах, це така сумна історія…

— Я так і думала! — вигукнула дружина Вапи. — Він спокусив тебе й кинув, так?

Бертина заметеляла головою й знову важко зітхнула.

Деякий час у кімнаті стояла тиша; потім з вулиці долинув дружний регіт двох десятків молодих глоток.

— Гуарди… — промурмотіла Сенія, підійшовши до вікна. — Сміються… Чого це вони постійно тут сміються?

Бертина схлипнула. Сенія повернулася й присіла поряд.

— Послухай… а ВІН… твій коханий… був гуардом?

— Якби… — прошепотіла Бертина, — гуарди ніжні й шляхетні… гуарди вірні й мужні… гуарди…

Сенія скептично звела губи.

— Оце вже не думаю, що гуарди вірні… До речі, твого коханого звали не Егерт Солль?

Бертина підстрибнула на подушках. Знову запала тиша.

— Люба, — пошепки почала Сенія, — а ти… можеш мені сказати… Ти відчувала… ну, розумієш, кажуть, що жінка теж відчуває… насолоду… Розумієш?

І Сенія почервоніла — така відвертість далася їй нелегко.

Бертина знову підвела очі — цього разу здивовані.

— Але, люба… Ти ж заміжня!

— Та в тім-то й річ. — Сенія різко підвелася, незадоволена собою, процідила крізь зуби: — Заміжня… У тім-то й річ…