Егерт повернувся до гуардів:
— Ножі! Кинджали! Що є, ану!
За хвилину він був озброєний, як їжак.
— Ти п’яний, Егерте, — кинув, наче між іншим, колега-лейтенант на ім’я Дрон.
У юрбі гуардів скинувся смаглявий парубійко:
— Та скільки там він випив?! Це ж воші в коліно, скільки він випив, від чого б це він п’яним був?
Солль розреготався:
— Правильно! Фето, вина!
Фета скорилася — не відразу, механічно, просто тому, що не послухатися наказу гостя в неї завжди бракувало сміливості.
— Але… — промурмотіла Іта, дивлячись, як у горло Солля перетікає, дзюркочучи, винний водоспад.
— Ні… слова, — вичавив той, витираючи губи. — Відійдіть… усі.
— Та він п’яний! — вигукнули з останніх глядацьких рядів. — Він же угробить дівчисько, дурило!
Зчинилася метушня, та, втім, незабаром стихла — крикуна, очевидно, переконали.
— Кидок — монета, — пояснив Іті Егерт, якого уже похитувало. — Кидок — монета… Стояти!!!
Дівчина, яка спробувала було відійти від дубових дверей, злякано відсахнулася назад.
— Раз, два… — Солль витяг з купи зброї перший-ліпший метальний ніж. — Ні, так нецікаво… Карвере!
Смаглявий юнак опинився поруч, ніби тільки й чекав цього окрику.
— Свічі… Дай їй свічі в руки й одну — на голову…
— Ні-і! — Іта розплакалася. Деякий час тишу порушували тільки її сумні схлипування.
— Давай так, — схоже, Со ллю прийшла блискуча ідея, — кидок — поцілунок…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шрам» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша ЕГЕРТ“ на сторінці 2. Приємного читання.