Розділ одинадцятий, у якому Катя несподівано дізнається, що в неї є чоловік

– Привіт… – Губи Дарини розгублено обм’якли. – Це що, нам? Так, ти… виявляється… людина. А де твої окуляри? – здивувалася Дарина.

– Вони мені більше не потрібні, – весело констатувала прибула. – Там були прості скельця.

– Щось подібне до забрала? – невпевнено припустила Марійка.

– Ти що, спеціально себе спотворювала? – вгадала Чуб.

Катя радісно засміялася.

Дарина приголомшено затрясла косами:

«Як підмінили! Чи, може, вона вчора так сильно вдарилася головою?»

– Як ти після вчорашнього, оклигала? – постаралася бути люб’язною Землепотрясна, жадібно зламуючи пакет і запихаючи в рот Катин чизбургер.

– Усе о’кей. – Катя явно підчепила цей ОК у неї. – Машину полагодили! Конкурентів завалено! А офіс згорів, і на роботу йти не потрібно! Я туди взагалі більше ніколи не піду!

«Точно, – зітхнула Чуб подумки, – струс мозку!»

– Тільки снилася потім усяка дуранина, – із сумнівом завершила монолог поведена, остаточно підтвердивши Даринину версію.

– А в книзі написано: всі сни Києвиць – віщі, – продемонструвала набуті знання Марійка.

– Усі? – Катя дивно посерйознішала. (Хоча ще вчора відмахнулася б від такої заяви як від докучливої мухи!)

– Тоді колися, що бачила? – ввічливо поцікавилася Дарина, дивлячись на Катю з-під нахмурених брів.

– Спочатку, – старанно почала поведена, звертаючись, втім, до самої Марійки, немов сподіваючись, що та негайно розшифрує її загадкові сновидіння, – мені снилося, ніби я на нашій горі. А якийсь дядько з бородою веде мене до сусідньої. І називає відьмою й чомусь Маринкою. І ще він ніби зрадив мене з якоюсь жінкою, і я злюся. Тільки це давно було – років тисячу тому! – Катя задумливо помовчала. – А потім інший дядько, професор, ніби знайшов якусь річ. Але пізніше, десь до революції. А я ніби дружина того професора, яка наполягла, щоб чоловік її в київську Лавру відніс. І ще до нас у гості прийшов чоловік. Невідомий – я його всього один раз у «Центрь колдовства» бачила. І образ розпливчастий, одна рука з каблучкою.

– Можливо, ти була відьмою ще у своїх минулих життях? – зробила буддистський висновок Марійка і, подумавши секунду, кинулася в коридор за своїм рюкзаком.

– Хлопець із «Центра»? І каблучка з блакитним каменем? – ревниво перепитала Дарина, роблячи з почутого зовсім інші висновки. – А чого це він тобі сниться? Він тобі що, сподобався?

– Що там може подобатися? Блондин гарненький, – байдуже відхрестилася та.

– Він був рудий! – насупилася Чуб, уражена, що хтось наважився бачити уві сні її передбачувану майбутню власність.

– Рудуватий, блондин – це одне і те ж саме, – Катя примирливо всміхнулася, закриваючи безглузду тему.