Розділ одинадцятий, у якому Катя несподівано дізнається, що в неї є чоловік

– Ну… – Марійка вже уткнулася в передмову, звіряючи забуті нею дані (Білет № 14. Питання 1. Культура України кінця XIX – початку XX ст.). – Васнецов десять років жив у Києві, на Володимирській, 28. Це він розписав наш Володимирський собор, найгарніший у світі! Дивися! – радісно показала вона улюблену репродукцію Дарининій байдужливій потилиці. – Це князь Володимир!

– Святославович? – неприязно уточнила потилиця Чуб.

– Так, син Святослава Ігоревича й онук княгині Ольги. А ще саме тут, у Києві, Васнецов працював над двома своїми найвідомішими картинами «Іван-царевич на сірому вовку» та «Богатирі». А вже потім «Богатирів» купив Третьяков у Москві.

Скуйовджена голова Дарини жваво виринула з подушки:

– І тільки-но ця картина повернулася до Києва, її відразу спробували знищити! Дивно… – мовила вона.

Позбувшись лежанки у вигляді Дарининої щоки, Пуфик незадоволено сплигнула з канапи. Але відразу ж повернулася назад і діловито понюхала обличчя Дарини: вона чи ні?

– Що, жерти хочеш, кицю? – зрозуміла її Чуб. – Як гадаєш, – звернулася вона до Ковальової, – рундуки вже відкриті? Потрібно терміново збігати купити щось, інакше я помру просто зараз. А ти пам’ятаєш, як ми вчора літали?! Оце було що-о-о-сь!!!

– Я ввесь ранок книгу переглядала, – спробувала повернути її до богатирської проблеми Марійка. – Думала: раптом там є про такі випадки. Але вона – безрозмірна! – Студентка обдарувала товсту книгу ніжним поглядом (судячи з усього, в устах історички це був найсолодший із компліментів). – А в перших розділах самі замовляння та зілля. Є навіть, – соромливо хихикнула вона, – спосіб, як визначити вагітність одразу після….

– Сексу? – пожвавилася Дарина. – І як?

– Тут написано, що Києвиці достатньо заглянути в жіночі зіниці, й вона побачить у їхній глибині вогонь нового життя. Гарно, правда?

– Нічо… А як голубих приворожувати, там є?

– Не знаю, – здивувалася Марійка. – А взагалі, присухи багато. Тобто рецептів, як присушити людину до себе.

– Це якраз те, що мені потрібно! – Чуб ривком сіла в ліжку й почала спішно розшукувати свої черевики, що порозбігалися. – Не все ж іншим допомагати, треба й собі!

– Але мені здається, – завагалася Марійка, – ми не мусимо використовувати це закляття на зло. А присушувати когось проти волі…

– А давай, – відважно запропонувала Землепотрясна, – зробимо спочатку для рівноваги щось дуже хороше, а потім можна буде зробити щось погане! – І, побачивши Марійчине витягнуте обличчя, нудотно проспівала: – Ну яка ж ти все-таки, Мусю, зануда! Ой, перепрошую: Марія-зануда. Чуєш… – роздратовано прислухалася вона. – Здається, особистий монстр наш завітав! І цій не спиться. Де ви тільки такі на мою голову взялися?!

Із коридора долинуло дряпання ключа в замковій шпарині та звук дверей, що відчинялися.

– Зараз знову нам мізки паритиме! – передбачила Дарина. – А ми їй у відповідь розповімо, як ми літали! От вона вкакається! – Землепотрясна заздалегідь розтягнула губи перед початком свого запаморочливого тріумфу.

До кімнати впливла Катя з трьома пляшками кока-коли в руках і пухким пакетом із бутербродами.

Вигляд у неї був абсолютно приголомшливий – вона всміхалася!

– Salve! – вітала вона їх.