Розділ 9 ПРИСУД СИНЕДРІОНУ

— Чим ви можете пояснити ваш вчинок? — спокійно спитав гранд-майстер.

Ірене підняла на нього короткий погляд, потім знову опустила голову і тихо промовила:

— Я проводила досліди. Наслідків не змогла передбачити.

— Але ж це чари сьомого рівня, а то й вище. Ви повинні були звертатися безпосередньо до Синедріону за дозволом та для контролю над їхнім дослідженням і для роботи з ними.

— Я б не отримала дозволу. Працювати з чарами вище п’ятого рівня дозволяється лише майстрам, та й то у виключних випадках. І не впевнена, що Синедріон знайшов би спеціалістів для контролю над цими дослідами. Мені невідомо, щоб подібні знавці були в Академії.

— Це вже клопіт Синедріону знаходити спеціалістів. Краще було вам отримати і прийняти відмову, аніж наробити стільки лиха.

Ірене промовчала.

— Отже, ви визнаєте, що й те, що сталося з двома зниклими учнями, ваша вина?

— Так, — промовила Ірене вже менш рішуче.

— Цілковито ваша?

— У цьому не впевнена. Хлопець потрапив у викривлений чарівний простір, де був… де було… Я не впевнена, що те, що з ним сталося, лише моя вина.

— Зрозумію. А зникла дівчина?

— Вина моя. Однак вона не мала зазнати більшої шкоди, аніж Ньєрдссон.

— Що з нею трапилося і де вона?

Аделіна схилилася до Евагора і обурено прошепотіла:

— Іра не повинна цього говорити! Це ж зрада Клану!

— Не хвилюйтесь, — сказав Евагор.

Ірене відповіла:

— Мені невідомо, що з нею трапилося і де вона. Дівчина зникла у невідомому мені напрямку, коли я перестала контролювати її.

— Що ж, якщо вам більше нічого сказати, — Ірене похитала головою, — то ми перейдемо до обговорення і вирішення вашої справи. Чи бажає висловитися хтось із присутніх?