Розділ 8 І ВДЕНЬ, І ВВЕЧЕРІ НЕ БУДЕШ ТИ В БЕЗПЕЦІ

Нітетіс із зацікавленням розгортала пакунок, а в кімнату зайшов Леонт. Він чемно привітався з гостею і підійшов до сестри глянути на подарунок. Аеніль теж не могла втриматися, бо їй кортіло дізнатися, що ж покаже книга для подруги. Титульна сторінка мала вигляд якогось папірусу, вкритого закарлючками. Лише після кількох хвилин розглядання переплетінь візерунку можна було побачити там напис: «Містеріум», а трохи нижче — «Пісні про Таємницю».

— Дивно, — здивовано і тривожно пробурмотіла Нітетіс і перегорнула сторінку.

— І вдень, і ввечері не будеш ти в безпеці… — почав читати Леонт.

— Щось не дуже оптимістично, — посміхнулася Нітетіс.

— Це чарівна книга, — почала виправдовуватися Аеніль, — вона показує той твір, який найбільш потрібен тому, хто тримає книгу в руках, який відповідає внутрішньому настрою і думкам… — Останню фразу вона додала невпевнено, бо їй здалося, що прочитане Леонтом аж ніяк не відповідало радісному настрою Нітетіс.

Прозвучав стукіт у двері, Нітетіс закрила книгу і простягла її Леонту, а сама побігла відчиняти двері.

— Відповідає настрою? — перепитав Леонт і відкрив книгу. — О, й справді прикольно. «Як використовувати чарівний захист для нападу: Посібник арніонського воїна». Я, мабуть, позичу на якийсь час цю книжку у Нітетіс, — засміявся він, але Аеніль його не слухала, бо пішла до Ембли, яка саме вітала Нітетіс.

Поступово зібралася решта гостей: Зенон Зевксідем, старший брат Нітетіс, та, на превелике здивування Аеніль — Анахарсій Аріант. Проте з розмов за святковим столом дівчинка зрозуміла, що Анахарсій товаришує з Зеноном і загалом добре знає родину Зевксідемів.

Після того, як всі завершили святковий обід, розпочалися різноманітні балачки. Майстер Амасіс почав у чомусь переконувати Анахарсія, але той не здавався.

— Ні, там таки слово «захист», а не «безпека». Мова йде саме про чари природнього захисту, — наполягав Анахарсій.

— У давньоарніонській «дріо» не вживалося у цьому значенні! — енергійно доводив майстер Амасіс. — Для позначення чар захисту використовувалося слово «тертіо», почитайте трактат магістра Урана Теора періоду Третьої Епохи…

— Той трактат вважається підробленим і написаним значно пізніше на якомусь діалекті…

— Це ж слово зустрічається й у всіх інших пам’ятках! Слово «дріо» вживається лише в цій пісні! І його слід розглядати у дериваційній площині, корінь «др» вказує на спокій, а інтерфікс «і» та флексія «о» не залишають сумніву, що це іменник тривалого стану з позитивною конотацією, це може бути лише «безпека»!

Аеніль було важко сприймати цю мовознавчу термінологію, тому вона піднялася з-за столу та пішла до Нітетіс, яка показувала Емблі свою колекцію морських мушель. Подруга тримала їх у батьків, бо збірка була справді чималенька, а деякі компоненти — величиною з голову людини.

— Ось цю я знайшла на Хризолітовому побережжі, у Груді. — Нітетіс тримала у руках чималу, повністю чорну мушлю. — Там було так дивно. Похмурі, темні, немов кіптяві, гори, пронизливий вітер, страх перед можливою появою мерзенних грудців, і ми з батьками збираємо цінне каміння. Узбережжя так контрастувало з горами, було просто вкрите яскравими камінцями, принесеними з Мармурової затоки. Щоправда цінного каміння там було дуже мало, як правило, просто яскраві породи, з яких складається ґрунт.

Нітетіс перервала розповідь і пояснила Аеніль:

— Показую свої мушлі. Пам’ятаєш, я про них якось розповідала в класі?

— Так, — Аеніль була зачарована такою великою збіркою.

— Жаль, що батько не дозволяє мені розкласти їх на полицях шафи.

— Чому? — здивувалася Ембла.