Розділ 8 І ВДЕНЬ, І ВВЕЧЕРІ НЕ БУДЕШ ТИ В БЕЗПЕЦІ

— Не любить, коли у кімнаті є щось зайве. Каже, що це відволікає його від роботи і роздумів. Мені доводиться тримати їх усередині шафи для одягу, зваленими у стару скриню.

Леонт, що до цього намагався слухати старших за столом, підвівся і підійшов до дівчат.

— Подобаються наші мушлі? — спитав він у Аеніль.

— Не «наші», а «мої», — дружелюбно, але твердо поправила Нітетіс.

Аеніль засміялася, що дещо образило Леонта. Він ще якийсь час покрутився біля дівчат, але Аеніль його повністю ігнорувала. Тому, коли його гукнув Зенон, повернувся за стіл. Не встигли дівчата розглянути всі мушлі, як до Нітетіс підійшла старенька служниця, що прислуговувала за столом, й попрохала іменинницю допомогти прибрати зі столу. Аеніль це здивувало, але Нітетіс з радістю побігла. За нею пішла й Ембла. Аеніль же якось розгубилася. Хоч вона й не цуралася допомагати служниці у батьків, але все ж робити це при сторонніх… Їй це здавалося якось принизливо. Чоловіки піднялися з-за столу і підійшли до книжкової полиці, де майстер Амасіс продовжив суперечку з Анахарсіем.

Леонт підійшов до Аеніль, а за ним і Зенон.

— Подруга Нітетіс? — спитав Зенон, пильно вдивляючись в Аеніль.

Зенон був дуже схожий на майстра Амасіса, але стрункіший і вищий. Його чорне волосся було коротше, ніж у майстра, а лисина — менша. У його вигляді відчувалася насмішкувата зверхність і одночасно пихата серйозність.

— Так, Аеніль. А ви де вчитесь?

— Магістрант. Спеціалізуюсь по відділенню любомудрів.

— Кого? — здивувалася Аеніль.

— Вчиться на мудреця, — вставив Леонт.

— Любомудр — це ще не мудрець, — спокійно відповів Зенон. — Любомудр — це лише той, кому подобається мудрість. Та це аж ніяк не означає, що він нею володіє. Мудрецями не стають, ними народжуються. Як і поетами, і магами, зрештою.

— Я раніше не чула про таке відділення, — нерішуче промовила Аеніїь.

— Не дивно. Воно малочисельне, заледве набирається одна група щороку. Нас часто плутають з книжниками, але ми окремо.

— А ну продемонструй, що ти там навчився? — попросив Леонт.

— Дізнався, що черепаха заввиграшки обганяє Барадіра Прудконогого.

— Як це? — не змогла приховати свого здивування Аеніль. — Барадір — це ж найшвидший бігун у світі, якось він обігнав по землі дракона, що летів у небі.

— А от черепаху не наздожене.

— Не може такого бути. Черепаха найповільніша з усіх.