Розділ 2 АЛХІМІКИ

Вона знала, що має найслабший чарівний захист на курсі. Навіть серед учнів відділення книжників, які майже не застосовують чари, такого слабкого немає. Тому її так легко образити, і навіть завдати болю. Всі це знали. Але навіщо їй постійно про це нагадувати?

На очах дівчинки знову виступили сльози, однак вона швидко їх витерла й спробувала заспокоїтися. Записала на клаптику паперу домашнє завдання, забрала свої речі і вийшла з класу з сердитим виразом обличчя.

Коли майстер Евагор Елітіс зайшов до викладацької вітальні алхіміків, то відчув напруження, що там панувало. Симоніда Садіатт та Ірене Урегус розмовляли у кутку кімнати. Говорили вони тихо й зовні спокійно, але було зрозуміло, що це дуже вибухонебезпечна розмова. Проте майстер Еіітіс зрадів хоча б тому, що тепер йому не доведеться самому говорити з Садіатт. Цю неприємну частину роботи виконала Ірене.

Він наблизився до них і поглядом дав зрозуміти Ірене, що пора закінчувати, доки вони не призначили одна одній Поєдинок. До цього залишалося недовго, судячи з виразів їхніх облич.

Ірене холодно кивнула Садіатт і попрямувала за майстром в інший куток вітальні, де знаходилися їхні столи. Майстер Садіатт вийшла, й вони залишилися у кімнаті самі.

Обличчя Ірене палало від гніву, вона ледь стримувала злість:

— От негідниця… Брехня і зрада — це вся їхня сутність…

— Невже ти сподівалась, що вона почне вибачатись? — іронічно відказав майстер.

— Ну… — У голосі Ірене почулася нерішучість. Це їй самій аж ніяк не сподобалося, тому вона твердо додала. — Вчора вона говорила протилежне, запевняла…

— Ти забуваєш, хто вона. Хто вони. Не дивись на їхню поведінку і не слухай їхніх слів. Це тільки заплутує.

Після паузи він продовжив:

— Ми вважаємо, що вона для Ордену — ніщо. Чому ми так вважаємо? З її власних слів, фактично. Майстер Стесагор значно розумніший за усіх нас. Він не раз натякав мені, що з Садіатт не все так просто.

— Тобто?

— Вона може бути ким завгодно. Навіть головою Ордену.

Очі Ірене розширилися від здивування.

— Ну, це вже ви перегнули палицю. Вона лише нещодавно увійшла до Ордену, ніхто не довірить їй такої важливої посади.

— А чому ти вважаєш, що вона увійшла нещодавно?

— Як це чому? Бо вона була в нашому клані. Не могла ж вона… — Ірене змовкла і замислилася.

— Могла, — спокійно продовжив майстер Елітіс. — Вона покинула наш клан лише після того, як майстер Стесагор дізнався, що вона співпрацює з Темними. А як довго і як глибоко Симоніда з ними співпрацювала — цього він не знав. У нього навіть була думка, що вона навмисно дала себе розкрити.

Ірене мовчала. Вона розуміла, що Елітіс правий.