Розділ 2 АЛХІМІКИ

— А що ти тут робиш?

Ембла знову тривожно і якось сумно глянула на Аеніль. Потім опустила погляд і лише після тривалої мовчанки сказала:

— У мене теж не вийшла суміш. Я ненароком перевернула казанок. Правда, це було не так невдало, як в тебе, — Ембла не змогла втримати посмішку, але то була сумна посмішка. Її щось непокоїло. Аеніль добре відчувала це.

— А що сталось? Щось з руками?

Ембла злякано зиркнула на Аеніль і сховала руки у кишені мантії. Але потім кивнула. Все одно їй більше нікому було довіритися.

— А що з ними? — не вгавала Аеніль. Вона вже перестала плакати і забула про свої неприємності. Тепер дівчинка цілком зосередила увагу на проблемах подруги.

— Навіть не знаю… Болять долоні, немов я їх обпекла… і погано слухаються пальці…

— Потрібно піти в шпиталь! Чому ти не зробила цього раніше?

— Та не знаю… По-моєму, не варто…

— Ще й як варто! Я піду з тобою. Сьогодні після занять, добре?

Ембла нерішуче кивнула. Потім глянула на одяг Аеніль, що плавав у раковині, і сказала:

— Я зараз принесу тобі нову мантію і сорочку, — і перш ніж Аеніль встигла щось сказати, Ембла вийшла з вбиральні.

Чекати її довго не довелося, вона повернулася, і Аеніль обережно вдягла чистий і сухий одяг, що належав Емблі. Сорочка і мантія були трохи великуваті для Аеніль, бо подруга була вищою. Однак дівчинка все одно була дуже рада, адже навіть не знала, що робити з власним одягом. Навіть якщо його вдасться висушити, одягати його вона нізащо не буде.

Ембла підійшла до раковини з одягом і перекрила воду, що давно лилася на підлогу. Вона вже піввбиральні залила. Ембла почала механічно полоскати мантію. Це здивувало Аеніль — подруга їй ніколи не допомагала і взагалі, здавалося, мала відразу до будь-якої роботи. Тому Аеніль не відразу знайшла, що сказати, і минуло кілька хвилин, перш ніж вона промовила:

— Та ти що? Я сама розберусь! — І відсторонила Емблу від раковини.

Ембла байдуже стенула плечима і відійшла. Проте її допомога знадобилася пізніше. Вдруге за сьогодні викликавши вітерець, Ембла допомогла хоч трохи просушити одяг.

— Майстер Елітіс покарав Савлія, — усміхнулася Ембла. — Він буде чистити туалети сьогодні ввечері. Якщо врахувати його знання чар, то йому доведеться помучитися.

Аеніль теж усміхнулася, але не надто зраділа. Вона була задоволена, що Савлія покарали, але добре знала, що їй від цього буде тільки гірше. Тепер він не заспокоїться, поки не помститься.

Коли Аеніль охайно згорнула одяг, то помітила, що вода все ще не перестає капати на підлогу.

Звернула на це увагу й Ембла. Вона раптом стривожено оглянула вбиральню, немов уперше її побачила, і нерішуче підійшла до раковини. Стала розглядати умивальник, сіпаючи за різні виступи і візерунки. Здавалося, вона просто боїться, що через них усю вбиральню заллє водою. Аеніль здивовано спостерігала за подругою: