TextBook — Я не жартую.
— Як не жартуєш? Оксано! — Дубківський кинувся до неї, йому здавалося, що варто злитися у поцілунку з коханою, як все налагодиться. Але вона не дала себе обійняти, замість цього наставила на сотника пістолет. Такий невеличкий дамський браунінг, який подарував їй Боря. Бо ж часи були тривожні, злодіїв та бандитів повно, ось і озброїв кохану жінку для її ж безпеки.
— Не підходь, — попередила вона, і голос Оксани видався Дубківському дивовижно чужим та ворожим.
— Кохана, що трапилося?
— У мене є інший.
— Що? Як? — подиву сотника не було меж. — Як? — він перепитав, наче це було щось вкрай небувале.
— А так! Ти зник, невідомо, чи живий, чи ні! Скільки часу минуло!
— Ми ж присягалися чекати одне одного хоч все життя!
— Славко, ти був дитиною і залишився! Так не буває! Життя складніше за красиві слова!
— Але…
— Не наближайся! — вона знову наставила пістолет.
— Але…
— Просто йди звідси і не повертайся! Забудь про мене!
— Але…
— Все! Йди!
— Кохана, я не вірю! Ти розігруєш мене!
Дубківський схопився за думку, що Оксана жартувала, як за останню соломинку.
— Ти жартуєш, жартуєш!
— Ні. — Вона так подивилася на нього, що вмить погасила вогонь його надії.
— Але як ти могла? — тихо спитав він, розчарований, з розбитим серцем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одного разу на Дикому Сході» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11 Охтирські пригоди“ на сторінці 11. Приємного читання.