Розділ без назви (8)

— А Климович та Криж?

— Узагалі нема ніяких доказів того, що вони пов’язані з убивствами. Та, власне, я не думаю, що це буде важко дізнатися. У мене є адреса Крижа, я міг би спробувати з ним розібратися.

— Це ж може виявитися небезпечним.

— Залучу Артема.

— Твого друга з патрульної поліції? — Я кивнув. — А як же Федюкевич та Ярик?

— Мені поки що не хочеться їм те все розповідати. Зрозумій мене. Вони ще можуть подумати, що ми наговорюємо на їхнього начальника. Не забувай, для них він авторитет, а от ми — просто знайомі, тобто ніхто. — Я наголосив на останньому слові.

Я підійшов до вікна. Усе було таким заплутаним та неприємним. Не хотілося їй зізнаватися, але мені теж було дуже страшно. Ні, навіть не страшно, а моторошно від думки, що за мною хтось стежить. І стежить не просто так, а з метою вбити. Нарешті я повернувся до Лізи обличчям.

— Про що ти задумався?

— Та я навіть не знаю, про що мені думати. — Я стомлено всміхнувся. — Ти, головне, пам’ятай, що все буде гаразд. Добре? Ти мені віриш? — Я простягнув до неї руки, щоб обійняти.

— Тобі вірю. — Ліза усміхнулась і підійшла до мене. — Але все-таки я не можу не хвилюватися за тебе.

— Назаре! Лізо! — то кликала Катя. — Ну, де ви там? Ми вже сідаємо до столу! — Катя зазирнула до кімнати. — Ну, добре діло! — поскаржилася дівчина. — Мене лишили на кухні, а самі тут обнімаються!

— Катю, перестань! Іди краще, ми зараз підійдемо.

— Лізо, я вже все зробила. Батьки чекають.

Ми з Лізою глянули одне на одного.

— Пішли вже, — мовив я.

Раптом до мене підбігла Катя й обійняла мене.

— Назаре, ти ж скажеш Лізі, щоб вона мене не відправляла в село?

— Ні, не скажу. Ти сама знаєш, що в нас тут відбувається зараз. Там тобі буде безпечніше.

— Назаре, але ти вже! — Катя якось дивно глянула на мене. Часом мені важко було втямити, про що вона може думати. Мала ображено тупнула ногою та швидко вийшла з кімнати.

— Ну, що ти з нею робитимеш? — Ліза подивилася сестрі услід. — З одного боку, я її розумію. А з другого, — знаю, що так їй буде тільки краще. Та й мені набагато спокійніше, якщо вона буде далеко звідси. — Ліза зняла з мене щось.