Розділ «Ласки фурій Детективні оповідання»

— А де мешкали Якубовський і Кампіан? — запитав Герман.

— На другому поверсі, — відповіла Єва, — ходімо, я покажу вам.

Покої львів’ян виявилися значно просторішими, до того ж можна було припустити, що вдень за вікнами відкривався пречудовий вид на ближні гори.

— Якби я був президентом поліції або бароном, то неодмінно замешкав би тут, — задумливо промовив Герман, — а ви, Станіславе?

— Я з вами згоден, — відповів той.

— Окрім того, Ранінгер, Зоммерштайн і Гайсман прибули сюди раніше, отже, могли вибрати для себе кращі номери, — продовжив далі Кислович, — якщо тільки покої не були на той момент зайняті.

— Ви цілковито праві, мої панове, — з усмішкою відповіла Єва, — ці кімнати були вільні, і я пропонувала їх своїм поважним гостям. Однак вони відмовились і просили приготувати для них номери на першому поверсі.

— Усі вони прибули в різний час, і кожному тут щось не сподобалось? — запитав Станіслав.

— Браво, мій друже, — похвалив його Кислович.

— Саме так, — підтвердила жінка.

— Чи пояснювали ці добродії, що саме їх не влаштовувало в кімнатах на другому поверсі? — поцікавився Герман.

— Ні, але я гадаю, що справа була в сходах. Їм було важко підійматися нагору, — відповіла Єва.

— Через свій вік? — знову втрутився Станіслав.

— Радше, через свою поважність, — господиня пирснула зі сміху, одразу ж за це перепросивши, — точніше, огрядність.

— Чи були ваші постояльці знайомі між собою, до того як приїхати сюди? — Герман намагався не піддаватись цим іскристим веселощам.

— Гадаю, що ні, — відповіла Єва, — при мені у вітальні вони обмінювались візитками.

— Знатися між собою могли тільки Кампіан і Якубовський, які прибули разом, — зазначив діловито Станіслав.

— Безперечно, — кивнув Герман, — хоча б тому, що вже багато років мають спільне діло в Лемберзі. — Окрім цих п’ятьох, ви мали на той час інших постояльців? — звернувся він до господині.

— Ні, я здаю тільки п’ять номерів, — відповіла вона.

Герман замовк і відвернувся до вікна. У темному нічному дзеркалі було видно відображення Станіслава і Єви, що нерухомо за ним спостерігали. Хвилину так постоявши, чоловік знову повернувся до них обличчям. Тепер він усміхався.