Розділ «Ласки фурій Детективні оповідання»

— Ви нічого не збагнете, якщо й далі будете сердитись, — Герман ледве стримував сміх. Нахмурений поліцейський мав досить кумедний вигляд. — Краще подумайте: якщо таким чином вдалося одурити вас, то що говорити про візників?

— Так-так, — Станіслав нарешті замислився і, за звичкою, дістав з кишені люльку, — отже, того ранку, кожен зі зниклих вийшов на ґанок пересвідчитись, чи на місці його сани. Потім повернувся всередину і... Хочете сказати, що посідали туди вже інші люди?

— Саме так.

— А що сталося з тими п’ятьма?

— От саме це я й хочу перевірити, Станіславе. Їдьмо, я змерз...

— Хто б міг влаштувати увесь цей цирк? — допитувався поліціянт, знову рушаючи з місця.

— Найімовірніше, вони самі, — розтираючи крижані щоки, відповів Герман.

— Вони самі? — їздовий так смикнув віжки, що поліційна шкапа понеслася вдвічі швидше. — Але навіщо?

— Поки що я знаю не більше, аніж ви. Не женіть так!

Поліціянт притримав шкапу.

— Принаймі, я можу бути певен, що нічого з ними не сталося, — мовив Станіслав.

— Не хочу вас засмучувати, але для певності немає жодних підстав, — безжалісно заперечив Герман.

— Чорт забирай, — поліцейський сердито сплюнув на бік, — зрештою, ще трохи — і все це буде на ніц... За кілька днів прибудуть слідчі з Відня. Отоді мені й гаплик...

Він замовк, не маючи більше бажання дивитися в бік Кисловича, і навіть розмовляти з ним. Між тим його співрозмовника, схоже, пройняло сумління.

— Ну-ну, що за розпач? — посміхнувся Герман. — Я ж не сказав, що все закінчено. Просто радіти ще зарано.

Неподалік костелу вони зупинились, і Станіслав заходився випрягати шкапу. З темряви вигулькнув згорблений дідок і, привітавшись упівголоса з ними, взяв шкапу за вуздечку.

— Сторожку відчинено? — запитав його поліціянт.

— Відчинено, — прошамкав той, — відчинено... Панство може йти туди.

— Це сторож, — пояснив Станіслав, коли вони відійшли на кілька кроків. — З його апартаментів добре видно «Медову Єву».

«Апартаменти» справді знаходилися на узвишші, поряд з костельною дзвіницею, якраз навпроти вілли. Однак при потребі звідси можна було б стежити ледь не за всім містечком.