Розділ «Ласки фурій Детективні оповідання»

Він знову запропонував господині свою руку, і всі троє подалися до вітальні, де служниця вже накривала стіл.

Вечеря проминула у веселій розмові і жартах, якими Станіслав щедро обдаровував своїх співрозмовників. Якби хтось побачив їх зараз, то, либонь, готовий був би заприсягнути, що звела цих людей разом якась дружня оказія.

Урешті, Герман підвівся з наміром подякувати господині і потроху збиратися йти. Проте, його спинив здивований погляд Єви.

— Пане Кислович, ви хочете нас залишити? — промовила вона.

В її тоні було стільки чарівної владності, що Герман, зніяковівши, мов хлопчисько, тільки пробелькотів:

— Не хотілося б зловживати вашою гостинністю...

— Ви анітрохи не зловживаєте, — хазяйка також підвелася і, поклавши руку на Германове плече, м’яко змусила сісти, — до того ж, ви так і не розпочали своє розслідування.

— Розслідування, пані?

Герман виглядав настільки кумедно, що навіть Станіслав не стримався і від душі розреготався.

— Він про все забув, пані Єво. Зрештою, я також...

Єва глянула на поліцейського, який, усе ще сміючись, подався ближче до каміна, тримаючи напоготові люльку. Тут він вигідно розсівся в кріслі і знаком попросив дозволу закурити. Ствердно кивнувши йому, жінка перевела погляд на Кисловича, який також потягнувся за своїм портсигаром. Вона з легкою усмішкою спостерігала за його рухами, мовби хотіла їх запам’ятати.

Герман чомусь боявся глянути в її насмішливі очі, а проте вирішив узяти себе в руки.

— Я не веду жодного розслідування, пані Єво, — впевненіше сказав він, — цей добродій, який пихкає люлькою біля каміна, попросив йому допомогти. Я зроблю це, якщо зможу. І якщо захочу.

Тут він так виразно глянув на Станіслава, що той миттю посерйознішав.

— Так чи інакше, але ви мусите оглянути мою віллу, — промовила жінка, — гадаю, саме з цього варто й розпочати. І, зрештою, тому ви до мене завітали сьогодні. Хіба ні?

— Авжеж, — відповів за нього поліцейський, — якщо дозволите, моя пані.

— Охоче.

Герман загасив цигарку і звівся на ноги.

— Я готовий, — промовив він.

Єва запропонувала оглянути кілька кімнат на першому поверсі, в одній містився гардероб, а інші були призначені гостям. Одразу поряд з вітальнею були покої, в яких нещодавно жив президент празької поліції, далі по коридору — кімната, яку господиня здавала барону, поруч з ним — колишні покої Гайсмана. Усі номери були ретельно прибрані, без жодного сліду постояльців.