Розділ «Частина друга Половецька князівна»

Гайдук пошукав очима військового губернатора Криму, генерала Селім-хана: той спокійно вдивлявся в екран лептопа, ніби не про мусульман щойно йшла мова, а про щось, що не обходило приземкуватого небагатослівного генерала.

І тоді не так різко, як Малахов, але й не так непомітно, як Назарова, підвівся міністр оборони Палій — розповнілий, з міцною шиєю, туго стиснутою коміром мундира, але все ще молодцюватий і рішучий; на засмаглому обличчі (щойно повернувся з Мексики, з курортної зони Канкун) — то була засмага блондинів — не коричнева, а яскраво-червона, швидко минуща, — білими, наче приклеєними смужками, виділялися брови. Палій надягнув парадний, оливкового кольору мундир генерала армії, з червоно-чорними нарукавними шевронами УНА на двобортному кітелі, перехопленому в талії — чи тому, що від неї залишилось — пасом, гаптованим золотим листям; ремінь був увінчаний спереду золотою клямрою-застібкою з круглою бляхою з двома перехрещеними мечами. З лівого плеча звисали золоті аксельбанти, на обшлагах рукавів сяяли п’ять золотих смуг-галунів. Козацькі малинові лампаси — дві вертикальні смуги — прикрашали генеральські штани.

— Українська народна армія повністю підтримує ідею Верховного головнокомандувача генерала армії Гайдука, — гучно вимовив Палій. — Доповідаю: в Збройних силах України-Руси нараховується вісімдесят один відсоток християн різних конфесій. Особовий склад розуміє, яка небезпека насувається на нас. Військо візьме участь у забезпеченні громадського порядку й роз’ясненні основних положень Акту Возз’єднання. Практично, ми вже пов’язані з Римом. Частина військових капеланів — греко-католики і римо-католики, які готові зробити свій внесок у цю святу справу. Пропоную: погодитись із пропозицією Верховного головнокомандувача і почати практичну підготовку до цієї історичної події. Дозвольте сісти?

«Що це з ним? — неприємно здивувався Гайдук. — Цей офіційний тон, цей розцяцькований парадний мундир, ця тупа готовність виконати наказ без спроби осмислити саму подію… Невже Леді розповіла йому?»

Він не помітив, як почав говорити генерал Селім-хан. Він мовив тихо, часто зупиняючись й погладжуючи обома руками сивіючу борідку, наче під час намазу.

— Було б добре, якби у цій події взяли участь також представники мусульманського духовенства, нехай допоможе їм Аллах… Думаю, що всі розуміють, що справжній іслам не має нічого спільного з шакалами-вбивцями, з джихадистами — цим породженням Сатани.

Він змовк, обвівши запитальним поглядом присутніх. Всі мовчали, бо не вірили Селім-хану. Про цього повільного чоловіка, вдягненого у плямисту куртку десантника з ледь помітною татарською золотою ТАМГОЮ — знаком терезів — на лівому рукаві, ходили лихі чутки. Селім-хан вважався нащадком самого Хаджи Селіма І Герая — могутнього кримського хана. Гайдук знав значно більше про свого союзника, але йому потрібна була підтримка Селім-хана, який обіцяв не виводити Крим зі складу України-Руси, не проголошувати самостійний Кримський халіфат, задовольнитися автономією. Селім-хан правив твердою рукою краєм, столицю якого переніс із Сімферополя до Бахчисарая, ближче до гір. Він відновив фортецю Ор на Перекопі, й першим об’єктом нового міста став монумент татарсько-української вічної дружби — бронзові постаті хана Іслама III Герая і гетьмана Хмельницького, обидва на конях — стремено в стремено — вирушають у спільний похід на північ. — Наш Центр політичної інформації імені Заура Хамзина відстежує всі прояви джихадизму й протидіє їм. Ми співпрацюємо з шановною пані Назаровою й надаємо НАВБ необхідну оперативно-агентурну допомогу. Але мирна і лояльна ісламська громадськість України-Руси, чисельність якої сягає п’яти мільйонів, просить звернути увагу на наші духовно-релігійні потреби. Меджліс давно передав на розгляд Ради менеджерів прохання-пропозицію про спорудження в Києві на майдані поміж Софійським і Михайлівським Золотоверхим соборами величної мечеті в пам’ять хана Батия…

— Де-де? — розгублено перепитав командирським голосом Палій.

— Ви добре знаєте це місце, пане міністре, — м’яко пояснив Селім-хан, пестячи свою борідку. — Це на тому місці, де колись стояв злощасний «дирижабль» ГЕПРУ, а ще раніше — управлінця поліції, так звані «прісутствєнниє места». Згадали?

У залі панувала мертва тиша.

— Так ось, чомусь через якусь бюрократичну тяганину РАМ не дає відповіді, що породжує серед віруючих мусульман певний неспокій, грає на руку джихадистам. Я прошу вас, шановний пане Координаторе, — звернувся генерал Селім-хан до Гайдука, — розглянути і позитивно вирішити це питання. А з джихадистами ми впораємось.

Він з гідністю вклонився Гайдукові й сів, знову заглибившись у споглядання монітора.

Гайдук чекав, що слово візьме Шморгун, мер Великого Києва, власник потужної транснаціональної енергокорпорації ЕКВК, яка, вигравши битву за ринки в концерну Малахова «Чорнобиль-30», постачала електроенергію і тверде високоефективне пальне до Європи. Але Шморгун чомусь відмовчався, хоча серед вихідців з Індії та Пакистану, які працювали на його підприємствах, траплялися криваві конфлікти між індуїстами й мусульманами. Гайдук раптом подумав, що після поїздки до Риму в Києві трапився якийсь злам, схожий на збій добре налагодженої програми в комп’ютері історії. «Працює закон змін, коли тріщать старі конструкції, змінюються раптово люди, хитаються стіни звичного життя, розколюється земля під ногами, з-під якої проростають нові, не бачені досі споруди. Такі, як мечеть на Софійській площі».

— Я візьму під особистий контроль справу побудови мечеті, шановний Селім-ага, — пообіцяв Гайдук господареві Криму. — Але хочу лише пригадати дві обставини. Перша: щойно закінчилася реконструкція київської мечеті ар-Рахма, яка стала однією з найбільших у Європі й не завжди заповнена вірянами. І друге: місце на майдані між Софійським і Михайлівським соборами, де ви пропонуєте поставити нову мечеть, прокляте Аллахом.

— Як прокляте? — не зрозумів Селім-хан.

— Це місце муки і смертей невинних людей. На ньому не можна нічого будувати. Колись це було поле битв, поле крові. (Подумав: битв між русичами і татарами). А потім — місце несправедливості. Хіба можна будувати святий дім — мечеть — на такому місці? Ми знайдемо краще місце. Думаю, що пан Шморгун як міський голова Великого Києва підшукає відповідне місце, скажімо, в Київ-East. В Борисполі. Чи не так, пане Валер’яне?

Шморгун похмуро кивнув головою на знак згоди.

По-європейському елегантний, старомодно толерантний, завжди усміхнений приємний блондин, доктор теології, голова галицької Народної Ради Олесь Юркевич, який заступив Романа Войчишина після його трагічної загибелі, звернувся до Гайдука:

— Ваша ексцеленціє, якщо братньому Києву важко буде організувати цей урочистий Акт з огляду на якісь об’єктивні причини, Львів готовий взяти на себе цю почесну функцію. Тим більше що його Святість Папа Климент XV давно обіцяв нам здійснити пасторський візит до Львова і привезти нам, нарешті, точну копію корони, дарованої папою Інокентієм князю Данилу Романовичу. Прошу взяти це під увагу.

На що Шморгун неохоче видушив із себе, що Київ ніколи не відмовиться від такої честі й організує свято єдності на належному рівні.