Розділ «Частина перша Римські канікули»

Римські канікули

---

1

---

ОГОЛОШЕННЯ ПРО КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНОЇ ПОСАДИ

Закрите акціонерне товариство «Україна-Русь» оголошує відкритий всесвітній конкурс на заміщення посади головного менеджера країни (координатора). Для участі в конкурсі запрошуються чоловіки й жінки різних національностей віком від 35 до 55 років з досвідом управління складними системами (транснаціональними компаніями, державами, фінансовими фондами і т. ін.). Бажаною також є участь членів королівських сімей із країн, де панує система конституційних монархій.

Позитивним прикладом може слугувати запрошення поляка Каміля Левандовського, губернатора єврорегіону Вроцлав, на посаду канцлера Пруссії або китайського бізнесмена І Шуйхана на місце Президента Фінляндії.

Категорично забороняється брати участь у конкурсі генералам з тиранічними нахилами, членам войовничих націоналістичних організацій, божевільним фанатикам та авторам численних утопій, які передбачають насильницьку побудову режиму всезагального щастя і справедливості для всіх громадян.

Конкурс проводитиметься упродовж 2084 року з метою заміни існуючого в Україні-Руси диктаторського режиму чорних генералів.

Оголошення розповсюджене на території України-Руси і мережами Євронету та Глобалнету 30 мовами.

1 січня 2084 року.

Через шість годин оголошення було вилучено з українського сегменту Мережі, а головний цензор NET генерал Матвійчук знятий з роботи і розжалуваний у сержанти розпорядженням Координатора країни, генерала армії Гайдука І. П.

---

2

---

Пасажирський літак АН-278 М авіакомпанії NEST-AIR стояв на висоті п’ятнадцяти метрів над злітно-посадковими смугами на спеціальній конструкції, що нагадувала гніздо. Власне, від цього (NEST — гніздо) походила назва компанії: пасажирські літаки вертикального злету-посадки входили в моду, успішно конкуруючи з традиційними літаками горизонтального старту. Обмежені площі аеропорту Київ-Жуляни, зусібіч стиснуті новобудовами, вимагали саме такого розв’язання проблеми. Перед тим як сісти в кабіну ліфта, яким пасажири доставлялися до літака, Джордж Безпалий поглянув на лайнер: темно-сірий, зі сталевим вилиском, наче бомбардувальник, із пласким фюзеляжем дивовижної форми, короткими крилами змінної геометрії, літак став гордістю України-Руси, візиткою її науково-технологічного прогресу. Попередником пасажирського лайнера був десантно-транспортний літак АН-277 DX, з якого Джордж виконував свої перші стрибки.

Діставшись літака, Джордж Безпалий умостився в 19-му ряду біля вікна, відчуваючи безпричинний неспокій, невідомо чим викликаний: чи то важливістю завдання, покладеного на нього, чи січневим теплим дощем над Жулянами, від чого з висоти «гнізда» всі аеропортові споруди здавалися безнадійно безбарвними: але, швидше за все, тривогу викликала затримка рейсу до Риму: пасажири змушені були сидіти в літаку вже сорок п’ять хвилин, а причин затримки екіпаж не пояснював. Джордж вирішив не турбувати стюардесу, не чіплятися до неї з дурними запитаннями, як робили це інші пасажири, щоб не привернути до себе зайвої уваги. Безпековий і паспортний контроль пройшов безпроблемно: для того щоб під час сканування тіла таємна флешка не привернула уваги, він кинув її до чорної сумки серед різного дріб’язку — окулярів, запасних флешок, електронного перекладача з італійської мови, ключів від квартири, зарядного пристрою для гаджета і пари нових батарейок. Контролери аеропорту байдуже глянули на екран, коли його сумка повільно проповзала перед ними по стрічці транспортера.

І ось тепер, коли все, здавалось, було позаду, щемке безпричинне відчуття страху зростало в його душі: уявив, як агенти військової контррозвідки, яка підпорядковувалася особисто Гайдуку, піднімаються ліфтом угору, вриваються на борт літака, наближаються до нього… В цю мить, здригнувшись, побачив, що внизу до конструкції, на якій тримався літак, повільно під’їжджають два військові джипи «Джура», помальовані у камуфляжні кольори, і чорний, лискучий від дощу лімузин. Навряд чи його транспортували б на лімузині. Джордж так і не зрозумів, хто під'їхав до прозорої труби, в якій пересувався ліфт, — але через кілька хвилин у бізнес-класі (Джордж побачив це через нещільно запнуті завіски) з’явилися якісь люди. Четверо кремезних хлопців (Джордж упізнав одного з них — колись він працював в управлінні охорони МО) увійшли до економ-класу, сіли в першому ряду, заблокувавши вхід до бізнес-класу. І одразу запрацювали потужні турбіни літака, і лайнер, вібруючи, став повільно підійматися в повітря.

Джордж зітхнув полегшено й перехрестився непомітно, як робив це завжди перед злетом літака.

Офіційна причина короткочасної відпустки до Риму Джорджа Безпалого була проста і зрозуміла: побачення з матір’ю Ніною Іванівною Безпалою, вдовою підполковника військової розвідки України Віктора Безпалого, вбитого у Вашингтоні DC 21 квітня 2077 року[1].

Щоправда, мати жила не у Римі, а на території держави Паданья — в Північній Італії, для в’їзду в яку потрібна була спеціальна віза: Рим залишався столицею вузької смуги — буферної центральної зони, кордони якої на півночі пролягли по лінії Гроссето — Перуджа — Анкона, а на півдні — від Сабаудії до Пескари.

Італійський «чобіт» був туго перепоясаний вузьким ременем центральної зони, відділяючи Паданью зі столицею у Мілані від південної вільної республіки Меззоджеро, столицею якої став Неаполь; окремою автономною республікою оголосила себе Сицилія.

В’їзд до Риму не вимагав візи; у рапорті до командування управління охорони Міністерства оборони Безпалий пояснив, що має намір одержати в Римі візу до Паданьї для відвідання матері і сестри Мар’яни, які мешкали у Віченці, невеликому місті поблизу Венеції.

Проте справжня мета його поїздки, про яку знав лише полковник Стригун, полягала в іншому.