— Собачі! — кинув Грицько. — Було б думать давніше.
— Брешуть усе про його.
— Шо «брешуть»? Шо брата твого вбив? Еге?!
— Брешуть, — уперто повторила я й знову мимовільно взялася за живіт, хоча кожен такий порух доводив Грицька до шалу.
— «Брешуть»!
Я сказала:
— Він помагав вам.
Грицько сказав кислим голосом:
— Хто? Кому?
— Максим помагав вам. Я знаю.
— Він підловлював Антона, щоб його вбить!
— Ніт не підловлював. Хто вам оті розписанія давав?
— Які розписанія?
— Германських поїздів.
— Самі брали.
— Де самі брали?
— Де! На станції. Шо ми, не там робимо?
— Їх вам давав Максим. Вони тайні. Поможіть же тетерки і йому.
Грицько майже крикнув:
— Кому? Змєннікові родіни? Собаці — собача смерть!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 470. Приємного читання.