Розділ «ЯР Роман»

— Це тепер не має значення.

Вона простягла руку й ляснула його по лобі. Максим сіпнувсь, але дружина сказала:

— То я комаря. Як це «не має»?

— Так.

— Вони скажуть, шо ти їхній.

— Хто?

— Ну, наші, ті, шо були з Антоном.

Максим глибоко зітхнув:

— Ти не знаєш, що таке конспірація.

— А шо?

Він тільки рукою махнув.

— А шо? — повторила Оленка.

— Усі про всіх не знають. Один знає тільки одного чи двох. Не трать сили, то марниця.

Оленка притихла й тільки по чверті години озвалася:

— Дядька Йовхима забрали.

Крім Йовхима Дерези, вона не могла знати нікого — такий був закон, а Максим вагався: чи сказати їй про Грицька? Він уже втратив усі надії, і ця, остання, була здатна вбити його, якщо з тієї чи тієї причини він вирішив би покласти на її терези свою долю. Заплющивши очі й спершись потилицею на колючий стовбур груші, Максим чекав якоїсь прикмети, що мала б йому підказати хід. Якщо, поки він полічить до десяти, Оленка обізветься, він скаже їй про Грицька, коли ж ні — не судилося. Дивна дурість, подумав Максим, але людина в розпачі завжди стає забобонною. Він почав рахувати, повільно й чітко вимовляючи про себе кожне число, та десять лишається десятьма й не більше, Максим давно закінчив лічбу, а дружина сиділа мовчки, тихо зітхаючи.

— Ти Грицька Галабурду знаєш? — несподівано й для самого себе прохопився Максим, і йому враз полегшало.

Оленка перепитала:

— Грицька-а? Галабу-урду?.. Знаю. А шо?

Ця її інтонація зіпсувала Максимові настрій і він одповів: