— Куди ж його ше!
Той підійшов, ухопив Антона за склеєний чуб і глянув у обличчя. Очі в Антона були заплющені, і Афіноґен сказав:
— Отвяжи!
Костюк розв'язав мотуз, і Ягола клунком упав на підлогу, закривавлений і нерухомий, тицьнувшись обличчям у калюжу власної крови. Начальник поліції нахилився й перекинув його долі спини. Мотузка вислизла з кільця й упала на підлогу. У камері було тихо, Чулося тільки важке сапання Костюка. Я підсвідомо зігнувся й не зводив очей з Антонового виду. Він не подавав жодних ознак життя. Та коли Афіноґен розстебнув йому на грудях сорочку, правдивіше — розірвав, шарпнувши обома руками, Ягола заворушив ногою, тоді ще раз і ще, далі розплющив очі й знову заплющив.
Афіноґен поторсав його за петельки:
— Вспомнил?
Антін перекинувся на бік, але нічого не сказав.
— Ну, вспомнил? Или еще хочешь?
Він торсав і торсав Антона, та той навіть очей не розплющив.
— Костюк! — схопився на ноги начальник поліції. — Давайте еще, растритуды ero мать — перемать!
Але Костюк став дибки.
— Не буду!...Самі, коли хочете!... Не можу вже!.:.
— Давай, г'ов'орю! — двічі клацнув щелепою Афіноґен, та Костюк стояв одвернувшись до віконечка. Афіноґен сам ухопив мотуза й прошилив кінець його в залізне кільце на бетоновому сволоці, тоді почав квапливо підтягати Яголу. Однак тягти було важко, мотуз заїдав, кільце сердито гриміло й бризкало. Нарешті, почервонівши від люті й напору, Афіноґен підтяг-таки Яголу до певного рівня й зав'язав угорі вірьовку.
— Вспомнил? — глянув він у вічі Антонові, нахилившись і задерши свою голову вбік.
Антін хрипів і плювався.
— Приведи того! — кинув Костюкові начальник.
Той пішов до дверей, торгнув, тоді Афіноґен витяг із кишені ключ і шпурнув йому під ноги. Ми зустрілися поглядами. Такого страшного я ще ніколи не бачив шефа. Я не міг звести зуба з зубом, руки в мене теж сіпались, і я міцно стискав їх у п'ястуки. Рипнули двері, і на порозі став дядько Йовхим. Костюк помалу торкнув його в спину, і вони увійшли до камери.
— Дверь! — нагадав Афіноґен.
Костюк причинив і замкнув двері.
— Ключ сюда!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 446. Приємного читання.