Розділ «ЯР Роман»

— Як така математіка, то вже другий калінкор. Добре, шо в хаті своя поліція...

— А ти не смійсь...

Максимів голос зірвався на благання:

— Скажи, то твоїх рук діло?

— Шо?

— Антоне! Я мушу знати.

— Як багато знатимеш, то, повідіму, голова заболить. Поїзди самі.

Максим притулився на краєчок ліжка.

— Якщо знаєш, що вони зіштовхнулися, то, значить, це підстроїв ти.

Антін засміявся нервовим сміхом:

— Я чистенький, як ота Діва Марія.

Тоді посерйознішав і спитав:

— Так шо: удіваться?

Максим кивнув головою, не дивлячись на нього.

— Не дають людині поспать після роботи. Ви ж кажете, ваша власть одне тіки й робе, шо про людей печеться! — Він крикнув у вікно, де вешталася дружина: — Па!

Та заглянула в двері:

— Шо таке?

— Де моя сорочка?

— Нашо тобі?

— Тре! — підійшов до дверей і почухав спину об одвірок.