Розділ «ЯР Роман»

— Щоб... надрукувати.

— Де?

Максим не знав. Десь друкуються ж оті підпільні листівки, але в такому разі треба йти до того ж Олега Поповича, а Максимові не хотілося цього робити. Він сказав про це Ганні, і жінка відповіла:

— Олег не захоче.

— Чому?

— Брошура надто радянська. У нього на це свої погляди... і взагалі... — Тоді вона знову спитала те саме: — Для чого ти її написав?

— На противагу німецьким теоріям, які «доводять», буцімто Україна — правітчизна німців.

— Ти тут не згадав про ці теорії жодним словом.

— Я обминув їх зумисне, як не варті уваги.

— Метод зневажливого замовчування? Що ж, і така форма дискусії існує. Узагалі правильно. Конечно... звичайно, якби розширити брошуру, то можна було б і відверто розгромити ту «теорію», але... — Пані Ганна замислилася. — Тут проблема — де надрукувати навіть оці півтора десятка сторінок.

І знову запала тиша й було чути тільки набридливе тріщання соли в лампі. Тоді Ганна сказала:

— Я не знаю, що між вами відбулося.

Максим подумав, Ганна має на увазі Оленку, і затамував подих. Але вона додала:

— Олег теж не казав мені нічого.

Це було не легше — Олег... Максим спитав:

— Чому ти думаєш, ніби між нами...

— Я бачу й так.

— Його методи мені не підходять.

— Ти вважаєш, із німцями краще воювати просвітницькими методами?

Максим відповів: