Розділ «ЯР Роман»

— Ат! — махнув він сердито рукою й пішов до дверей.

Максим вискочив за ним. Вони йшли вуличкою до центру, випереджаючи один одного, і Максим досі не знав, що Попович робитиме.

— Знаєш, де живе Костюк? — запитав Попович..

— За собором.

Вони поставали.

— Він зараз не в наряді?

Максим повагався:

— Наче ні...

— Біжи до нього й скажи йому... Скажеш одне слово: «Йдіть, вас кум кличе». Він знає де й що.

На розі вони розійшлися в різні боки, і Максим подумав, що то ж не одне слово, а цілих чотири, але щосили налягав на ноги. У старій хаті за собором, де жив дяк, світилось лише одне вікно. Максим постукав, обізвався жіночий голос:

— Хто там?

— Костюк тут живе?

— Спить.

— Нехай устане!

За вікном утихло, тоді рипнули двері, і на порозі з'явилася жіноча постать:

— Уходьте.

Максим нахилив голову, щоб не вдаритись об низький одвірок. У хаті пахло прісним хлібом і ладаном.

— Он туди-го, — показала жінка на внутрішні двері. Максим тільки тепер помітив, що вона в спідній сорочці, і впірнув у дверці. Костюк поночі натягав чоботи й сопів.

— Кум кличе, — просичав йому на вухо Максим.

— Га? — відгукнувся Костюк.