— Роз'їжджаються після «успішного» виконання циркуляру гебітскомісаріату! — зареготав Максим.
Попович його підтримав:
— Ну, Нетреба, вважай, що населення України на сто молодих душ не поменшало.
Вони просиділи разом, аж поки почало сутеніти, навіть переобрали з Олегового сидора: так Попович називав свій портфелик, у якому завше можна було знайти кілька сухариків.
Яким Литовченко тепер уже просто наполягав:
— Якщо ви не відмовились од свого нерозумного наміру, то це треба робити тільки взимку.
Особливо він утвердився на цій думці, коли йому пощастило дістати довідку про звільнення з концтабору. Довідка була на всі сто відсотків липова, але мала в лівому верхньому ріжечку чудовий, кольору натурального фіолетового чорнила, штами, а в нижньому лівому ріжечку — не менш чудовий, чорно-смоляний відбиток великого пальця правої руки.
Я спитав у Якима Литовченка:
— Це відбиток твого пальця?
Він засміявся:
— Коли довідка виписана на моє прізвище, то чий же має бути на ній відбиток!
Ми й того дня працювали на відвалі разом, утрьох, нас ніхто не міг підслухати, бо до розробки було метрів сто п'ятдесят. Кастусь узяв довідку в долоні, подивився на неї, мов на ікону, і молитовно прошепотів:
— Якая ж ана лепая...
Я заглядав через його плече. Довідка справді видавалась незрівнянною, незважаючи на те, що вгорі її видніло застереження:
«Видом на жительство не служит. При утере не возобновляется». Зате там було чорним і синім по білому написано, що довідку видано «гражданину(ке) Литовченко Акиму Елисеевичу, 1905 года рождения, уроженцу г. Артемовна, гражданство (подданство) СССР, национальность украинец, в том, что он (она) с 18 мая 1934 года находился (лась) в Верхне-Колымском Исправительно-Трудовом Лагере НКВД и 18 января 1941 года освобожден (на) за прекращением дела в порядке ст. ст. УПК (УК) и следует к месту жительства в г. Артемовск Сталинской обл. до ст. Артемовск Сталинской ж. д. Настоящая справка выдана 18 января 1941 года».
Ну, а нижче сяяли просто божественні підписи:
«Зам. Начальника Управления В/КОЛЫМЛАГа НКВД
(подпись)
Начальник ОУРЗ Управления В/КОЛЫМЛАГа НКВД
(подпись)».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 272. Приємного читання.