Розділ «ЯР Роман»

Паша відповіла:

— Та є-e. Ідіть, Максиме, до хати.

Максим знехотя впав і поплентав зі всіма. Їли пісний борщ із квасолею, на другу страву Паша вивернула з макітри гарячу, як вогонь, мамалигу. Антось хапнув і впікся:

— A-а! Гарьо-оче!

— Студи, дуроче, під носом вітер є! — відповіла Паша й Максим блимнув на неї. Так само завжди казала його мати, коли вони з Марією нетерпляче встромляли ложки в страву.

Антін поналивав чарки каламутної смердючої буряківки:

— Поїхали!

Жіноцтво тільки пригубило, Максим же з Антоном вихилили до дна. Тепер і мамалига здавалася смачною, але Антось почав коверзувати:

— Впйо-оть без олії...

— А ти осісьо водичкою запивай, — радила йому Паша.

— Коли вже тієї олії купите? — цупився хлоп'як, і ледь одкушував з ложки.

— Купило притупило! Їж ото, лишенько моє...

Досі розмовляли переважно Паша з Антосем, але втрутився й Антін:

— Олії Гітлер не продає.

Максима розібрало.

— Наче її продавав твій Сталін.

— Обше, такий мій, як і твій, — жуючи, відпарирував Антін Ягола.

— Я відколи себе пам'ятаю — усе вдома олії не було.

— Перед самою войною буда, — заперечив господар.

— Бач, як мені не пощастило: я в цей час каторжанську баланду сьорбав, не знаю. А тридцять другий на тридцять третій добре знаю.