Розділ «ЯР Роман»

— Ви завжди вважали тільки себе розумними.

— Хто — ми?

— Ви! Тим часом навіть історія вас нічого не навчила.

— Яка історія?

— Хоча б єжовщина. Вас різали, а ви, мов отара баранів, самі під ніж перлися.

— Ти міні, прочім, про єжовщину не той!... — підвищив голос Антін. — І скажу вам більше: Єжов був враг народа.

— Мільйони людей вирізав, а тоді й його ворогом назвали. А перед ним був Ягода. Теж мільйон вирізав — і теж ворогом назвали. Самі вороги.

— Ти вп'ять за рибу...

Антін устав і, кинувши недопалок у помийницю, плюнув туди ж і сказав:

— Ну й уредний же ти чоловік, Максиме. І скажу вам більше: впрямий. — Тоді взявся за клямку: — Ну нічого. Казав один, дискать, якось та буде. Нашо нам із тобою лаяцця? Бувайте.

І вийшов, а Максим уже наздогінці шпурнув йому в спину:

— Я до вас не приставав, затям собі й перекажи іншим.

І те, що Антін навіть не спинився й не відповів йому, ще дужче розлютило Максима. Дівчина сіла край столу, а він заходився крутити нову цигарку.

— Макси...

— Що?

— Багато куриш.

— Ходім звідси, — ще й досі не владен угамувати нервів, сіпнувся Максим.

— Надворі почався дощ, —“"тихо відповіла дівчина й поклалася підборіддям на руки.

Максим навіщось повторив те слово, мовби воно було причиною його поганого настрою:

— Дощ...