Розділ «ЯР Роман»

А Ягода настирився:

— Шо б тоді, ну, було?

— А нічого не було б. Оцього всього б не було!

Антін сів поряд і почав розрівнювати махорку на папірчині.

— Як така математика, то скажу тобі, Максиме: нічого страшного.

— Так-таки й нічого? Ти тепер, мабуть, радієш? Я не забув твоїх слів.

Антін кахикнув.

— Не забув, то й хай вони, повідіму, при тобі.

Я злорадно посміхнувся. Ягода, певно, не хотів розмовляти при Оленці, і я умисне виказав його:

— Боїшся її? — і кивнув бородою в бік дівчини.

Антін реготнув:

— Ти таке кіно бачив: «Іскателі щастя»? Так один казав, дискать, больше дела, менче слов, больший будет наш улов.

— Що ти мене ввесь час приказками годуєш? — пробубнів я. І тоді зважився сказати те, чого, мабуть, і не слід було б казати: — Думаєш, я послухався тебе?

Ягола послинив папірчину й склеїв, тоді всукав один кінець товстенної цигарки й пішов до каганця припалити, відтак, випустивши поперед себе цівку густого диму, повернувся до мене й приязно поклав мені руку на плече:

— Ти вспокойся. Один казав, дискать, жаба не вкусе, комар не здість.

І вийшов з хати. Я згадав про ту нашу розмову в садку, коли Ягода вговоряв мене йти до поліції. Невже Антін таки й справді вирішив, що я послухався його? Сама думка грати під чужу дуду була відразлива й викликала майже фізичний протест, людина за ідеєю вільна обирати для себе таку форму поведінки, яка їй дужче подобається. Так, принаймні, повинно бути.

— Про що ви балакали? — спитала дівчина.

Я не відповів.

— Про оте... як він тебе назвав... тамбовським вовком?

Оленка нічого не знала, гсть-таки нічого. Та подія давно вже відійшла на задній план, загубилася в імлі часу й новіших сутичках, хоч усе, власне, з цього й почалося, з того гармидеру на початку війни, коли мій поїзд рушив у зовсім іншому, непередбаченому напрямку. Я не відповів дівчині й зараз. Десь там удома висів на кілочку мій новенький чорний мундир із сірими вилогами та обшлагами, і це було реальністю. Нехай собі думає кожен з них, що кому заманеться: і Антін, і Попович, і всі на світі Афіноґени. Вибір зроблено, я переступив через свій Рубікон, і життя покаже, хто був правий, а хто кривий.