— А все-таки. Я, наприклад, повернувся додому. А де ваша хата?
Олег вигукнув:
— Згоріла! Згоріла моя хата!
— І ви приїхали сюди будувати нову?
— Будувати нову, якщо тобі хочеться так!
Я прискалив око:
— З Людкою?
Він одказав:
— Дивлячись, як хто розумів слово «хата».
Я посміхнувся:
— Ясно. Ви хочете сказати, що наш спільний дім — Україна?
— Люблю здогадливих!
Я тихо промовив:
— Тоді так, хата згоріла, і гасити нічого.
Він підхопився:
— Помиляєшся, Нетреба! Згоріла стріха, стіни стоять.
— Обсмалена пустка. Тільки сичам притулок.
— Доброму ґазді то не завада.
Я подививсь на Поповича, не повіривши власним вухам;
— Послухайте, Олегу, ви не західник? Господарів ґаздами називають на Україні тільки гуцули.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 110. Приємного читання.